Був в нашому селі пан Садовий, так гарно собі виступив, давав такі гарні обіцянки, баби наші всі звяврувались, чудова у нього програма ...
Але таке саме можна сказати і про Гриценка, Бойка, Смешка, Ляшка і про ще багатьох кандидатів у президенти.
Треба розуміти, що ми живемо в ліберальному суспільстві, де немає абсолютної істини, де все відносно, де бажане видають за дійсне, де повний відрив від реальності, де свобода брехні видається як свобода слова, а саме слово розходиться з ділом, де кажуть те, що виборці хочуть чути, але роблять те, що особисто вигідно.
ТОді якому політику можна вірити ?
А для цього потрібно аналізувати :
- Яка попередню діяльність кандидата, історія його життя.
У Садового це посаді мера - корупційні скандали, сміттєва криза
- Яке оточення у кандидата, хто друзі та вороги.
У Садового друг російський олігарх Фрідман, політичний проект "самопоміч" - таке ж чиновництво як і в "бпп-солідарність";
- Яка ідеологічна основа кандидата та його світогляд.
У Садового - лібералізм, як і у Порошенка, чи у Ющенка, чи будь-кого іншого з відомих політиків.
Можна без проблем передбачити, що Садовий на посаді президента - це буде той же Порошенко, тільки без "рошену", це продовження курсу Порошенка та його політики з усіма можливими наслідками. То чому тоді ліберальні сили повинні єднатися навколо Садового, а не навколо Порошенка чи Гриценка ? А висунувся Садовий, бо має особисті амбіції, і відбере голоси не в Бойка, не в Кошулинського, а у Порошенка і Гриценка.
Що до ліберальних сил, які у нас чомусь вперто досі називають демократичними. Демократи в 2004 здобули відносну перемогу на Помаранчевому Майдані, але швидко інтегрувалися в режим Януковича, а само Українське суспільство висновків не зробило. Демократи тоді здобувають абсолютну владу, більше 300 мандатів у врУ, президент - демократ, навіть утворюється коаліція. Але обвал економіки, жахлива корупція, фейкова євроінтеграція, міжнародна криза ... Україна офіційно стає найбіднішою країною Європи, біднішою за соціалістичну Білорусь. Звісно що тоді запахло "смаженим".
Вже в 2016-2017 частина псевдо-демократів, які реально є лібералами, раптом об'являє себе опозицією - самопоміч, радикали, частини бпп та народного фронту. І тут знову з гори звучать заклики до псевдо-демократичних лібералів об'єднуватися, аби залишитися при владі ...
Багатьох Українців життя так нічому і не навчило.
А відповідь проста - Україні, як пострадянській країні, що знаходиться на стадії свого державного формування лібералізм, як ідеологія, не підходить, лібералізм руйнує наше суспільство як кислота метал. Україні потрібна ідеологія, яка б повернула суспільство до реальності, а політику до україноцентризму, а це може робити тільки Націоналізм.
Але таке саме можна сказати і про Гриценка, Бойка, Смешка, Ляшка і про ще багатьох кандидатів у президенти.
Треба розуміти, що ми живемо в ліберальному суспільстві, де немає абсолютної істини, де все відносно, де бажане видають за дійсне, де повний відрив від реальності, де свобода брехні видається як свобода слова, а саме слово розходиться з ділом, де кажуть те, що виборці хочуть чути, але роблять те, що особисто вигідно.
ТОді якому політику можна вірити ?
А для цього потрібно аналізувати :
- Яка попередню діяльність кандидата, історія його життя.
У Садового це посаді мера - корупційні скандали, сміттєва криза
- Яке оточення у кандидата, хто друзі та вороги.
У Садового друг російський олігарх Фрідман, політичний проект "самопоміч" - таке ж чиновництво як і в "бпп-солідарність";
- Яка ідеологічна основа кандидата та його світогляд.
У Садового - лібералізм, як і у Порошенка, чи у Ющенка, чи будь-кого іншого з відомих політиків.
Можна без проблем передбачити, що Садовий на посаді президента - це буде той же Порошенко, тільки без "рошену", це продовження курсу Порошенка та його політики з усіма можливими наслідками. То чому тоді ліберальні сили повинні єднатися навколо Садового, а не навколо Порошенка чи Гриценка ? А висунувся Садовий, бо має особисті амбіції, і відбере голоси не в Бойка, не в Кошулинського, а у Порошенка і Гриценка.
Що до ліберальних сил, які у нас чомусь вперто досі називають демократичними. Демократи в 2004 здобули відносну перемогу на Помаранчевому Майдані, але швидко інтегрувалися в режим Януковича, а само Українське суспільство висновків не зробило. Демократи тоді здобувають абсолютну владу, більше 300 мандатів у врУ, президент - демократ, навіть утворюється коаліція. Але обвал економіки, жахлива корупція, фейкова євроінтеграція, міжнародна криза ... Україна офіційно стає найбіднішою країною Європи, біднішою за соціалістичну Білорусь. Звісно що тоді запахло "смаженим".
Вже в 2016-2017 частина псевдо-демократів, які реально є лібералами, раптом об'являє себе опозицією - самопоміч, радикали, частини бпп та народного фронту. І тут знову з гори звучать заклики до псевдо-демократичних лібералів об'єднуватися, аби залишитися при владі ...
Багатьох Українців життя так нічому і не навчило.
А відповідь проста - Україні, як пострадянській країні, що знаходиться на стадії свого державного формування лібералізм, як ідеологія, не підходить, лібералізм руйнує наше суспільство як кислота метал. Україні потрібна ідеологія, яка б повернула суспільство до реальності, а політику до україноцентризму, а це може робити тільки Націоналізм.
Немає коментарів:
Дописати коментар