суботу, 4 листопада 2017 р.
вівторок, 31 жовтня 2017 р.
Так чому все ж затримали Авакова ?
Так чому саме зараз затримали сина Авакова ?
Як і більшість з нас, хто цікавиться історією та політикою звичайних громадян, не маємо доступу до інсайдерської інформації, однак відстеження політичного життя України і прагнення розібратися в її підґрунті дозволяє висловити ряд міркувань з приводу сьогоднішнього резонансного затримання 3-х осіб, а саме сина міністра мвс України Авакова, заступника міністра мвс і глави фірми, через яку проводилась афера з рюкзаками для нац. гвардійців за ціною понад 3000 грн за рюкзак. Не варто говорити про те, що Аваков за частиною корупції не набагато поступається Порошенко, але закулісна сутичка ворогуючих мафіозних кланів може мати пряме відношення до майбутньої долі третього Майдану, який продовжиться в нових умовах 7 листопада цього року.
Не вірю в абсолютну незалежність ні набУ, ні сап, хоча повного контролю над ними у Порошенко над ними немає. Тому, швидше за все, сьогодні була дана команда, що Авакова можна брати і удар по ньому нанесений через його сина-корупціонера.
Але чому саме зараз, а не два роки раніше, адже про цю аферу відомо мало не з 2015 року ?
Можливо, з огляду на смертельну ненависть Порошенко і Авакова одним до одного, їх вага в політиці і вага тих сил, які вони уособлюють або які за ними стоять, а саме мафіозні клани, угрупування, бпп, народний фронт, гпУ, нац. гвардія, мвс, сбУ, армія, банківський сектор ... ця сутичка може закінчитися тільки перемогою одного з двох ватажків, разом їм не ужитися. Аваков допоміг прийти до влади Порошенко. Але для Порошенко тепер Аваков як кістка в горлі, тому що поліція це єдина вертикаль влади, яка до Порошенко внутрішньо не лояльна, хоча формально і не бунтує.
Але сьогодні такий бунт все ж стався. Аваков туманно написав, що знімає свою гвардію з охорони "мотлоху" під будівлею врУ. І розумій тут як хочеш, чи то "мотлох" це протестувальники, чи то "мотлох" це депутати і кишеньковий шоколадний парламент.
А пізніше все стало зрозумілим. Спочатку спецназ з набУ прийшов до сина Авакова і його фірмі в Києві та Харкові, а вже потім Аваков "зняв охорону".
Напередодні майбутнього 7 листопада для Порошенко вкрай важливо мати повний, а не частковий, контроль над поліцією і нацгвардією, такий контроль, який він має над сбУ, гпУ, судами, парламентом та урядом. Для Порошенко це питання виживання, збереження влади, питання життя і смерті.
Але тут для Порошенко Аваков не справляється, більш того, Аваков норовиться.
Аваков не впорався з завданням недопущення прориву Саакашвілі в Україну. Аваков не розігнав майдан під врУ.
Терпіння Порошенко закінчилося і він пішов ва-банк.
Але ж арешт сина Авакова викличе зворотній удар з боку іншого мафіозного клану.
Чи вдасться Авакову відбити удар Порошенко ? А може у них все зараз знову закінчитися перемир'ям, але як же тоді 7 листопада ?
Перемир'я все ж чекати не варто. Адже на кону життя, та бути чи не бути Порошенко президентом України.
Як і більшість з нас, хто цікавиться історією та політикою звичайних громадян, не маємо доступу до інсайдерської інформації, однак відстеження політичного життя України і прагнення розібратися в її підґрунті дозволяє висловити ряд міркувань з приводу сьогоднішнього резонансного затримання 3-х осіб, а саме сина міністра мвс України Авакова, заступника міністра мвс і глави фірми, через яку проводилась афера з рюкзаками для нац. гвардійців за ціною понад 3000 грн за рюкзак. Не варто говорити про те, що Аваков за частиною корупції не набагато поступається Порошенко, але закулісна сутичка ворогуючих мафіозних кланів може мати пряме відношення до майбутньої долі третього Майдану, який продовжиться в нових умовах 7 листопада цього року.
Не вірю в абсолютну незалежність ні набУ, ні сап, хоча повного контролю над ними у Порошенко над ними немає. Тому, швидше за все, сьогодні була дана команда, що Авакова можна брати і удар по ньому нанесений через його сина-корупціонера.
Але чому саме зараз, а не два роки раніше, адже про цю аферу відомо мало не з 2015 року ?
Можливо, з огляду на смертельну ненависть Порошенко і Авакова одним до одного, їх вага в політиці і вага тих сил, які вони уособлюють або які за ними стоять, а саме мафіозні клани, угрупування, бпп, народний фронт, гпУ, нац. гвардія, мвс, сбУ, армія, банківський сектор ... ця сутичка може закінчитися тільки перемогою одного з двох ватажків, разом їм не ужитися. Аваков допоміг прийти до влади Порошенко. Але для Порошенко тепер Аваков як кістка в горлі, тому що поліція це єдина вертикаль влади, яка до Порошенко внутрішньо не лояльна, хоча формально і не бунтує.
Але сьогодні такий бунт все ж стався. Аваков туманно написав, що знімає свою гвардію з охорони "мотлоху" під будівлею врУ. І розумій тут як хочеш, чи то "мотлох" це протестувальники, чи то "мотлох" це депутати і кишеньковий шоколадний парламент.
А пізніше все стало зрозумілим. Спочатку спецназ з набУ прийшов до сина Авакова і його фірмі в Києві та Харкові, а вже потім Аваков "зняв охорону".
Напередодні майбутнього 7 листопада для Порошенко вкрай важливо мати повний, а не частковий, контроль над поліцією і нацгвардією, такий контроль, який він має над сбУ, гпУ, судами, парламентом та урядом. Для Порошенко це питання виживання, збереження влади, питання життя і смерті.
Але тут для Порошенко Аваков не справляється, більш того, Аваков норовиться.
Аваков не впорався з завданням недопущення прориву Саакашвілі в Україну. Аваков не розігнав майдан під врУ.
Терпіння Порошенко закінчилося і він пішов ва-банк.
Але ж арешт сина Авакова викличе зворотній удар з боку іншого мафіозного клану.
Чи вдасться Авакову відбити удар Порошенко ? А може у них все зараз знову закінчитися перемир'ям, але як же тоді 7 листопада ?
Перемир'я все ж чекати не варто. Адже на кону життя, та бути чи не бути Порошенко президентом України.
понеділок, 30 жовтня 2017 р.
четвер, 5 жовтня 2017 р.
Про журналістів та журнашлюх.
Ви ніколи не замислювалися, що сталося з усіма цими журналістами, що в такий короткий час вони поголовно перетворилися в таких гівнюків ?
У мене є версія, але я не претендую на істину, просто хотілося б обговорити з Вами.
Почнемо з того, що в журналістику йдуть люди з досить високими амбіціями, навіть якщо мають при цьому досить посередні таланти. Ця професія дає можливість володіти умами аудиторії, маніпулювати громадською думкою, що завжди добре оплачувалося зацікавленими особами. Журналістика відкривала багато дверей і впускала журналіста в коло політичного, фінансового, культурного бомонду, ну або тих, хто таким себе вважає, і в загалі, це була досить закрита каста, куди всунутись з низів, будь ти хоч сто разів талановитий, було досить непросто. Читачам журналісти здавалися недосяжними, такими що володіють таємними, сакральними знаннями про глибоководні течії в житті країни.
А потім до нас прийшов інтернет ...
Інтернет почав забирати аудиторію у друкованих змі. ЗМІ почали переповзати в онлайн. А вже онлайн-формат змі дав життя зворотньому зв'язку з читачем. Раніше як воно було - щось там собі надрукував і випустив, а читач це проковтне. Хіба що якийсь один особливо розумний дядько, читаючи цю паперову ахінею у себе на унітазі, буде плюватися на якість матеріалу, але далі його рідні', максимум - обуреного листа до редакції, яке ніхто не прочитає, справа не йшла. А тепер з'явилася зворотний зв'язок. І ось вже обурений розумний дядько пише гнівну відповідь недалекому автору, який опублікував свою писанину в змі, і тикає дядько його носом в кожну кому, як цуценя в його власні екскременти.
А потім в інтернет прийшли соц. мережі і дали слово всім бажаючим. І виявилося, що на будь-який матеріал журналіста, який містить хоч якійсь професійний аналіз, в соц. мережах знайдеться свій "розумний дядько", який розмаже журналіста з висоти свого досвіду та глибини знання теми. А що стосується смачно і жваво написаного слова, в соц. мережах з'явились свої блогери в будь-якій сфері, від моди і науки до політики та економіки.
Соц. мережі вщент десакралізувати журналістику. Журналісти постали перед власною аудиторією такими, якими вони є - вкрай амбітними, не особливо грамотними, та часом навіть не дуже розумними.
Основна проблема в тому, що журналісти не вміють вести полеміку, не вміють відстоювати свою думку, тримати удар, визнавати себе переможеними, відточувати в словесних баталіях аргументацію. Чи не навчені. У них ніколи не було реальних опонентів, так як вони не отримували зворотного зв'язку. А інтернет за останні 15 років виростив ціле покоління читачів, яке пройшло вишкіл, ідеологічні війни і дискусійні клуби.
І побачили істину соцмережі. І очманіли від цього відкриття. Ось це нахабне, самовпевнене, що не володіє і краплею витримки, розуму і таланту чмо ми читали десяток років ? Так він же нічого не знає, ні в чому толком не розбирається. Ну добре, він знайомий особисто з половиною київського бомонду - ну і що з того ? Весь цей бомонд теж заповз в соц. мережі і став куди ближче і доступніше народу, ніж раніше.
Ще плюс для читача - канали отримання інформації. Це раніше людина з камерою і мікрофоном була богом та царем. Зараз у кожного є свій мікрофон та камера, і у кожного другого - технічна можливість поширити стрім з місця подій.
Що тепер є такого у журналіста, чого немає у будь-якого з нас ?
Чим їм тепер впливати на уми читачів ? Чим їм на життя заробляти ? Народ читає вискочок-блогерів, а журналіста за кожну лажу веселою юрбою тролить в коментарях.
А так як журналіст часто то істота самолюбна, то кожен день вона отримує колосальний удар по своїх амбіціях. Ну і що журналісту робити, окрім як продати залишки репутації і аудиторії тому, хто дорожче заплатить ?
Чи стали вони гівнюками ? Відкрите питання. Можливо, вони ними завжди були, просто тепер ми маємо можливість розглянути їх зблизька.
Ганна Оскоміна.
У мене є версія, але я не претендую на істину, просто хотілося б обговорити з Вами.
Почнемо з того, що в журналістику йдуть люди з досить високими амбіціями, навіть якщо мають при цьому досить посередні таланти. Ця професія дає можливість володіти умами аудиторії, маніпулювати громадською думкою, що завжди добре оплачувалося зацікавленими особами. Журналістика відкривала багато дверей і впускала журналіста в коло політичного, фінансового, культурного бомонду, ну або тих, хто таким себе вважає, і в загалі, це була досить закрита каста, куди всунутись з низів, будь ти хоч сто разів талановитий, було досить непросто. Читачам журналісти здавалися недосяжними, такими що володіють таємними, сакральними знаннями про глибоководні течії в житті країни.
А потім до нас прийшов інтернет ...
Інтернет почав забирати аудиторію у друкованих змі. ЗМІ почали переповзати в онлайн. А вже онлайн-формат змі дав життя зворотньому зв'язку з читачем. Раніше як воно було - щось там собі надрукував і випустив, а читач це проковтне. Хіба що якийсь один особливо розумний дядько, читаючи цю паперову ахінею у себе на унітазі, буде плюватися на якість матеріалу, але далі його рідні', максимум - обуреного листа до редакції, яке ніхто не прочитає, справа не йшла. А тепер з'явилася зворотний зв'язок. І ось вже обурений розумний дядько пише гнівну відповідь недалекому автору, який опублікував свою писанину в змі, і тикає дядько його носом в кожну кому, як цуценя в його власні екскременти.
А потім в інтернет прийшли соц. мережі і дали слово всім бажаючим. І виявилося, що на будь-який матеріал журналіста, який містить хоч якійсь професійний аналіз, в соц. мережах знайдеться свій "розумний дядько", який розмаже журналіста з висоти свого досвіду та глибини знання теми. А що стосується смачно і жваво написаного слова, в соц. мережах з'явились свої блогери в будь-якій сфері, від моди і науки до політики та економіки.
Соц. мережі вщент десакралізувати журналістику. Журналісти постали перед власною аудиторією такими, якими вони є - вкрай амбітними, не особливо грамотними, та часом навіть не дуже розумними.
Основна проблема в тому, що журналісти не вміють вести полеміку, не вміють відстоювати свою думку, тримати удар, визнавати себе переможеними, відточувати в словесних баталіях аргументацію. Чи не навчені. У них ніколи не було реальних опонентів, так як вони не отримували зворотного зв'язку. А інтернет за останні 15 років виростив ціле покоління читачів, яке пройшло вишкіл, ідеологічні війни і дискусійні клуби.
І побачили істину соцмережі. І очманіли від цього відкриття. Ось це нахабне, самовпевнене, що не володіє і краплею витримки, розуму і таланту чмо ми читали десяток років ? Так він же нічого не знає, ні в чому толком не розбирається. Ну добре, він знайомий особисто з половиною київського бомонду - ну і що з того ? Весь цей бомонд теж заповз в соц. мережі і став куди ближче і доступніше народу, ніж раніше.
Ще плюс для читача - канали отримання інформації. Це раніше людина з камерою і мікрофоном була богом та царем. Зараз у кожного є свій мікрофон та камера, і у кожного другого - технічна можливість поширити стрім з місця подій.
Що тепер є такого у журналіста, чого немає у будь-якого з нас ?
Чим їм тепер впливати на уми читачів ? Чим їм на життя заробляти ? Народ читає вискочок-блогерів, а журналіста за кожну лажу веселою юрбою тролить в коментарях.
А так як журналіст часто то істота самолюбна, то кожен день вона отримує колосальний удар по своїх амбіціях. Ну і що журналісту робити, окрім як продати залишки репутації і аудиторії тому, хто дорожче заплатить ?
Чи стали вони гівнюками ? Відкрите питання. Можливо, вони ними завжди були, просто тепер ми маємо можливість розглянути їх зблизька.
Ганна Оскоміна.
неділю, 1 жовтня 2017 р.
Наша головна проблема і загроза - олігархат
Головна наша проблема - олігархат, який захопив владу в Україні.
І вся небезпека для існування України походить саме від олігархів при владі, і тут немає значення який олігархічний клан знову прийде у нас до влади, чи то клан #порошенко, чи #ахметова, чи #коломойськог чи будь-який інший.
Головне завдання Українців - усунути олігархів від влади та відділити владу від бізнесу.
А то виходить так, що вже 26 років ми спочатку голосуємо за політ. проекти олігархів, а потім наполегливо скидаємо їх владу, забуваючи, що будь-який політичний проект в олігархічній системі зав'язаний на користь своїх засновників-спонсорів.
Якщо ж не зламати систему влади олігархату в Україні, ми і далі будемо наступати на одні й ті ж граблі.
І в цій "системі" нашої влади ускладнити життя олігархів намагається лише ВО Свобода, коли вимагає голосування у стінах врУ законопроектів запропонованих депутатами від Свободи про денонсацію конвенції з Кіпром, про уникнення подвійного оподаткування, про повернення вкарадених капіталів, що значно ускладнить виведення капіталів з України.
Виведення олігархами капіталів з України це головне, що не дає Україні економічно розвиватись, а Українцям - заможно жити.
ВО Свобода принаймні намагається змінити законодавство, яке б ускладнило життя олігархату, чого не скажеш про Інші політичні сили, які навіть такої спроби не робили, хоча мали всі важелі для розв'язання цієї проблеми.
ВО Свобода, на відміну від інших опозиціонерів, має моральне право ставити питання про злам олігархічної моделі влади в Україні. Чи знайдуть підтримку законопроекти, запропоновані депутатами-свободівцями, спрямовані на обмеження впливу і можливостей олігархів то питання до ... Хоча Свободі не звикати братися за виконання завдань, які спочатку всім здавалися нездійсненними. Згадайте лише, як свободівці домагалися заборони компартії в Україні. А колись теж всім здавалося, що у нашій країні це неможливо. Але де тепер та компартія ? Так ото ж.
Бо плач не дав Свободи ще нікому,
А хто борець - той здобуває світ.
І вся небезпека для існування України походить саме від олігархів при владі, і тут немає значення який олігархічний клан знову прийде у нас до влади, чи то клан #порошенко, чи #ахметова, чи #коломойськог чи будь-який інший.
Головне завдання Українців - усунути олігархів від влади та відділити владу від бізнесу.
А то виходить так, що вже 26 років ми спочатку голосуємо за політ. проекти олігархів, а потім наполегливо скидаємо їх владу, забуваючи, що будь-який політичний проект в олігархічній системі зав'язаний на користь своїх засновників-спонсорів.
Якщо ж не зламати систему влади олігархату в Україні, ми і далі будемо наступати на одні й ті ж граблі.
І в цій "системі" нашої влади ускладнити життя олігархів намагається лише ВО Свобода, коли вимагає голосування у стінах врУ законопроектів запропонованих депутатами від Свободи про денонсацію конвенції з Кіпром, про уникнення подвійного оподаткування, про повернення вкарадених капіталів, що значно ускладнить виведення капіталів з України.
Виведення олігархами капіталів з України це головне, що не дає Україні економічно розвиватись, а Українцям - заможно жити.
ВО Свобода принаймні намагається змінити законодавство, яке б ускладнило життя олігархату, чого не скажеш про Інші політичні сили, які навіть такої спроби не робили, хоча мали всі важелі для розв'язання цієї проблеми.
ВО Свобода, на відміну від інших опозиціонерів, має моральне право ставити питання про злам олігархічної моделі влади в Україні. Чи знайдуть підтримку законопроекти, запропоновані депутатами-свободівцями, спрямовані на обмеження впливу і можливостей олігархів то питання до ... Хоча Свободі не звикати братися за виконання завдань, які спочатку всім здавалися нездійсненними. Згадайте лише, як свободівці домагалися заборони компартії в Україні. А колись теж всім здавалося, що у нашій країні це неможливо. Але де тепер та компартія ? Так ото ж.
Бо плач не дав Свободи ще нікому,
А хто борець - той здобуває світ.
суботу, 30 вересня 2017 р.
Про децентралізацію від Порошенко.
У п'ятницю 29 вересня у нас в Тернополі відбувся форум “Децентралізаційні стратегії”, до якого приєднався і я, щоб почути прихильників #децентрплізації та висловити свої думки з цього приводу.
Звісно, що на тому форумі представники влади, всі без винятку, агітували за їх "децетралізацію", говорили всі штампами влади, і при цьому не вникаючи в суть та деталі нав'язаної нашому суспільству реформи.
Що зауважив.
Всі агітатори за децентралізацію свої розмови починали з того що,"створивши нові "отг" ви отримаєте додаткові кошти для своїх сіл ...", і зовсім не розказували що саме буде потім, в кінці їх децентралізаційного тунелю - а саме про те, що потім всі видатки на утримання всієї інфраструктури громад перекладуть на плечі об'єднаної громади.
Ще зауважив, що зовсім не було пояснень від представників влади, які проблеми має вирішити їх децентралізація та на який кінцевий результат має вийти вся країна провівши таку реформу. Про "видачу довідок, щоб бабця не їхала в райцентр" вже і не згадували.
Також всі мовчали про відсутність повної законодавчої бази для проведення такої реформи, тобто децентралізація вже йде, а всіх потрібних для цього законів ще немає ...
У нас на Тернопільщині лише до 30 % колишніх громад об'єднані в "отг" і мають преференції від влади у вигляді надходження податку на доходи фізичних осіб (пдфо), який в 2015 року був вилучений у 70 % решти громад. Тобто штучно для 70 % громад створили проблему з коштами, а "своїм" об'єднаним дали перевагу. Це як розуміти ?
Дуже багато розмов було про використання коштів державного фонду регіонального розвитку (дфрр), які закладено в державний бюджет на соціальний розвиток села, а саме - ремонт клубу, бібліотеки, дороги та інше, та які центральна виконавча влада мала би через конкурси розподіляти між всіма громадами в Україні ... Але в реалії гроші розподіляються майже в ручному режимі, і лише для "своїх" отг. Це що таке ? геноцид інших громад ?
Передача владних повноважень місцевим радам - децентралізація звісно нам потрібна, але чи правильно цю "передачу" робить влада #порошенко ?
Звісно, що на тому форумі представники влади, всі без винятку, агітували за їх "децетралізацію", говорили всі штампами влади, і при цьому не вникаючи в суть та деталі нав'язаної нашому суспільству реформи.
Що зауважив.
Всі агітатори за децентралізацію свої розмови починали з того що,"створивши нові "отг" ви отримаєте додаткові кошти для своїх сіл ...", і зовсім не розказували що саме буде потім, в кінці їх децентралізаційного тунелю - а саме про те, що потім всі видатки на утримання всієї інфраструктури громад перекладуть на плечі об'єднаної громади.
Ще зауважив, що зовсім не було пояснень від представників влади, які проблеми має вирішити їх децентралізація та на який кінцевий результат має вийти вся країна провівши таку реформу. Про "видачу довідок, щоб бабця не їхала в райцентр" вже і не згадували.
Також всі мовчали про відсутність повної законодавчої бази для проведення такої реформи, тобто децентралізація вже йде, а всіх потрібних для цього законів ще немає ...
У нас на Тернопільщині лише до 30 % колишніх громад об'єднані в "отг" і мають преференції від влади у вигляді надходження податку на доходи фізичних осіб (пдфо), який в 2015 року був вилучений у 70 % решти громад. Тобто штучно для 70 % громад створили проблему з коштами, а "своїм" об'єднаним дали перевагу. Це як розуміти ?
Дуже багато розмов було про використання коштів державного фонду регіонального розвитку (дфрр), які закладено в державний бюджет на соціальний розвиток села, а саме - ремонт клубу, бібліотеки, дороги та інше, та які центральна виконавча влада мала би через конкурси розподіляти між всіма громадами в Україні ... Але в реалії гроші розподіляються майже в ручному режимі, і лише для "своїх" отг. Це що таке ? геноцид інших громад ?
Передача владних повноважень місцевим радам - децентралізація звісно нам потрібна, але чи правильно цю "передачу" робить влада #порошенко ?
середу, 6 вересня 2017 р.
Вся правда про децентралізацію від Порошенко.
Давайте спробуємо разом з Вами проаналізувати, а що насправді стоїть за децентралізацією, про яку на всіх центральних теле-радіо змі чиновники Порошенко заявляють, що то саме їх влада, у рамках децентралізації, дала такі "величезні" бюджети на місця, і все, що тепер робиться в містах та селах – це заслуга саме їх реформи.
Але самий простий аналіз бюджетних документів обласних, районних, міських рад показує, що насправді фінансова децентралізація від Порошенко лише продовжує насаджувати на бюджети громад нові і нові витрати, які ще донедавна були прерогативою центрального бюджету.
Ще у 2015 році фахівці попереджали, що фінансова децентралізація буде мати негативні наслідки. Але уряд Яценюка все ж "повісив" на бюджети місцевих громад додаткові витрати, яких раніше у них не було, а це навіть не тисячі, а мільйони гривень. Це були витрати на утримання закладів спорту, закладів культури та соціального спрямування. Тобто раніше місцеві бюджети ці витрати не несли. Зрозуміло, що у владних кабінетах про це вирішили мовчати. Зауважу, що така ситуація стосувалася практично всіх міст України.
Додаткові надходження в бюджети громад за рахунок податків, які з центрального бюджету тепер перейшли у місцеві, нібито і є.
Однак в 2016-му, тепер вже уряд Гройсмана, вводить нові додаткові навантаження на місцеві бюджети, а це освіта, медицина, соціальний захист. Майже по всій Україні витрати з бюджетів стали у двічі більшими, ніж ті додаткові надходження у вигляді податків та субвенцій. Ви тільки вдумайтеся - у два рази. Тобто тепер місцеві ради змушені фінансувати нові, нав'язані центральною владою, соціальні зобов'язання, вишукуючи кошти з власних фінансових резервів, зменшуючи вкрай необхідні видатки на ремонтні роботи, покращення інфраструктури та інші муніципальні проекти розвитку.
Хвалена фінансова децентралізація насправді означає для наших міст та сіл лише збільшення видатків з місцевого бюджету.
Фінансова децентралізація, яку вихваляють у реформатора Порошенко, насправді тягарем повисла на місцевих бюджетах. У сумній перспективі це призведе до занепаду та фінансового колапсу всього місцевого самоврядування України.
Але самий простий аналіз бюджетних документів обласних, районних, міських рад показує, що насправді фінансова децентралізація від Порошенко лише продовжує насаджувати на бюджети громад нові і нові витрати, які ще донедавна були прерогативою центрального бюджету.
Ще у 2015 році фахівці попереджали, що фінансова децентралізація буде мати негативні наслідки. Але уряд Яценюка все ж "повісив" на бюджети місцевих громад додаткові витрати, яких раніше у них не було, а це навіть не тисячі, а мільйони гривень. Це були витрати на утримання закладів спорту, закладів культури та соціального спрямування. Тобто раніше місцеві бюджети ці витрати не несли. Зрозуміло, що у владних кабінетах про це вирішили мовчати. Зауважу, що така ситуація стосувалася практично всіх міст України.
Додаткові надходження в бюджети громад за рахунок податків, які з центрального бюджету тепер перейшли у місцеві, нібито і є.
Однак в 2016-му, тепер вже уряд Гройсмана, вводить нові додаткові навантаження на місцеві бюджети, а це освіта, медицина, соціальний захист. Майже по всій Україні витрати з бюджетів стали у двічі більшими, ніж ті додаткові надходження у вигляді податків та субвенцій. Ви тільки вдумайтеся - у два рази. Тобто тепер місцеві ради змушені фінансувати нові, нав'язані центральною владою, соціальні зобов'язання, вишукуючи кошти з власних фінансових резервів, зменшуючи вкрай необхідні видатки на ремонтні роботи, покращення інфраструктури та інші муніципальні проекти розвитку.
Хвалена фінансова децентралізація насправді означає для наших міст та сіл лише збільшення видатків з місцевого бюджету.
Фінансова децентралізація, яку вихваляють у реформатора Порошенко, насправді тягарем повисла на місцевих бюджетах. У сумній перспективі це призведе до занепаду та фінансового колапсу всього місцевого самоврядування України.
вівторок, 29 серпня 2017 р.
Гарно співати те ще не все ...
Звісно, що всі ми знаємо, як пан Вакарчук чудово співає свої пісні, та навіть симпатичний як людина. І вже багато хто тільки через це бачить його політиком, а ще більше людей хоче бачити Вакарчука навіть президентом ...
Можновладці-порошенки тихенько потирають руки та підготовлюють його запасним безпрограшним варіантом на майбутніх президентських виборах.
Толерантний Вакарчук через свою пісенну популярність має доступ до змі, в яких говорить популярні речі і закликає до єдності та загального світлого майбутнього для всіх нас ...
А це ну зовсім ідеально підходить можновладцям для збереження своєї існуючої бандо-олігархічн системи, яка панує в Україні ...
Але !
Без зламу та відсторонення від влади всієї кланової корупційної системи, яка вже 26 років править Україною, швидких позитивних змін ми ніколи не здобудемо.
І це стало вже зрозуміло за результатами двох Майданів.
Ніякі чергові нові політ-проекти, від псевдо-правих до радикально-лівих, ніякі реформи, жодні косметичні зміни не поміняють головного - паразитизму бандо-олігархату над нами.
А для того, щоб зламати хребет системі бандо-олігархату, потрібно підтримувати Українських Націоналістів, потрібен президент-націоналіст, жорсткий та вольовий, який не стане домовлятися з олігархами, а буде розмовляти з Народом. Потрібна команда відчайдушно сміливих людей, які сповідують Український Націоналізм.
Нам потрібні зрозумілі і досяжні цілі модернізації, які відповідають інтересами більшості населення країни, а не "реформи порошенко", які більше нагадують геноцид нашого народу.
Треба терміново замінити десятки тисяч злодійкуватих чиновників, негайно провести судову реформу, відсторонивши від годівниці таких же злодійкуватих суддів.
А це під силу лише Націоналістам.
Треба в першу чергу міняти керівників в армії, поліції, сбУ, прокуратурі, уряді. Тому що система влади - це люди, які сповідують свій світогляд. Нам потрібні люди, які сповідують Український Націоналізм. Без них України не збудуєш.
Вмовляннями і формальними реформами злодіїв не змінити. Закликами до єдності теж нічого не зміниш, але хтось на це сподівається та розраховує.
Можновладці-порошенки тихенько потирають руки та підготовлюють його запасним безпрограшним варіантом на майбутніх президентських виборах.
Толерантний Вакарчук через свою пісенну популярність має доступ до змі, в яких говорить популярні речі і закликає до єдності та загального світлого майбутнього для всіх нас ...
А це ну зовсім ідеально підходить можновладцям для збереження своєї існуючої бандо-олігархічн системи, яка панує в Україні ...
Але !
Без зламу та відсторонення від влади всієї кланової корупційної системи, яка вже 26 років править Україною, швидких позитивних змін ми ніколи не здобудемо.
І це стало вже зрозуміло за результатами двох Майданів.
Ніякі чергові нові політ-проекти, від псевдо-правих до радикально-лівих, ніякі реформи, жодні косметичні зміни не поміняють головного - паразитизму бандо-олігархату над нами.
А для того, щоб зламати хребет системі бандо-олігархату, потрібно підтримувати Українських Націоналістів, потрібен президент-націоналіст, жорсткий та вольовий, який не стане домовлятися з олігархами, а буде розмовляти з Народом. Потрібна команда відчайдушно сміливих людей, які сповідують Український Націоналізм.
Нам потрібні зрозумілі і досяжні цілі модернізації, які відповідають інтересами більшості населення країни, а не "реформи порошенко", які більше нагадують геноцид нашого народу.
Треба терміново замінити десятки тисяч злодійкуватих чиновників, негайно провести судову реформу, відсторонивши від годівниці таких же злодійкуватих суддів.
А це під силу лише Націоналістам.
Треба в першу чергу міняти керівників в армії, поліції, сбУ, прокуратурі, уряді. Тому що система влади - це люди, які сповідують свій світогляд. Нам потрібні люди, які сповідують Український Націоналізм. Без них України не збудуєш.
Вмовляннями і формальними реформами злодіїв не змінити. Закликами до єдності теж нічого не зміниш, але хтось на це сподівається та розраховує.
суботу, 26 серпня 2017 р.
Мене вбили весною 1945-го ...
Мене вбили весною 1945 року, коли я з друзями прийшов ввечері до свого села. Облава була випадковою. Істребки просто їздили на машинах своїми підрозділами по селах сподіваючись когось зловити. А в українських селах тоді ще було кого ловити та вбивати. Самими бажаними для них були партизани. Тоді їм "повезло". Нас було тільки троє. Набоїв та гранат у нас було мало.
Я родився в 1924 році в великій та заможній українській родині села Збора, що біля Калуша. З того часу, як я навчився ходити та розмовляти, спокійно посидіти на місці я вже не міг. Мене цікавило все. Старші брати та сестри в жарт називали мене Чому-ка. Навколо свого села я знав все. Річку, яри, ліси, ... все обходив, все облазив, знав кожний закуток та схованку. Все навкруги було чудове. Я тоді був щасливий. От якби тільки не школа, в яку мене майже силоміць заставляли ходити. В школі було цікаво, але треба було сидіти на одному місці, що було "карою" для мене. На уроках було цікаво, коли вчили читати, писати, запам'ятовувати вірші, додавати та віднімати. Цікаво. От якби ще тільки не сидіти на одному місці. Зате в руханках мені рівних не було.
В родині мене всі любили, бо я був наймолодшим з хлопців, і тато сподівався, що його старість пройде під моєю опікою. Так вже заведено в нашому краю, що наймолодший син має лишитись біля батьків. Але і це мене тоді не дуже засмучувало, бо я був щасливим. Може і не до кінця розумів значення того слова " щастя"...
В вересні 39 прийшли перші совіти. Завжди голодні, вони весь час просили щось поїсти. Мова у них була зрозуміла, але все ж кумедна.
Мені було вже 15, і був страшно дорослим. Тато казали, що совіти будуть ненадовго, бо така влада не може довго проіснувати без підтримки народу. Звісно, що це тато говорив не мені, а старшим братам. Я тільки міг підслуховувати їхні розмови, ховаючись десь на горищі. Тоді я і почув вперше - націоналісти. Для себе зробив висновок,що це ті, хто любить своїх батьків, свою родину, своє село, батьківщину ...
А вже в червні 1941 року прийшли німці. Наші їх зустрічали радо, бо совіти стільки лиха та горя за 2 роки свого "владування" нам принесли, що на німців була вся наша надія та наші сподівання. Я знову пішов до коледжу на навчання, бо на диво швидко життя відновилось, і навіть зовсім не відчувалось що десь війна та горе.
Горе прийшло в грудні 43-го, коли старшого брата Михайла арештували, а потім розстріляли німці. Він був Націоналіст. Тато казав, що брат товаришував з Степаном, і за то його вбили. Я ненавидів німців, і готовий був на все, щоб помститись за брата.
В серпні 44-го до нас прийшов фронт. Мені було вже 20 років. Я своїми очима бачив, що несе нам влада "асвабадітєлєй".
Вже в вересні гарнізон нквс, що стояв в нашому селі зібрав всіх хлопців та повіз до Дрогобича, щоб відправити "на фронт". По дорозі на конвой напали партизани. Конвой розбігся, а нас розпустили по домівках. Додому я вже не повернувся.
В лісі було дуже тяжко. Часами холодно і голодно. Зброї теж бракувало. Коли одного разу мене відпустили до рідного села провідати родину, то вже двох братів, Григорія і Василя не було в живих. Їх розстріляли за "сопротивление власти". А сестер разом з дітьми арештували та вислали до таборів Сибіру. Свого тата я не впізнав, це був мрець...
Мене вбили весною 45-го. Була облава. Відстрілюючись, ми відходили до лісу. Там була схованка та набої. Вже у самого лісу куля попала мені в живіт. Ще добіг до окопу в лісі, де і впав без сил. Я не встиг помститись за свою скривджену родину, за свого батька, за свою скривджену батьківщину. Я був молодий, і дуже хотів жити. Тоді я не знав, що до незалежності моєї батьківщини залишилось всього 46 років.
#Україна #Незалежність #Башта
На фото Володимир Башта у правому верхньому куті, це допис про нього.
Я родився в 1924 році в великій та заможній українській родині села Збора, що біля Калуша. З того часу, як я навчився ходити та розмовляти, спокійно посидіти на місці я вже не міг. Мене цікавило все. Старші брати та сестри в жарт називали мене Чому-ка. Навколо свого села я знав все. Річку, яри, ліси, ... все обходив, все облазив, знав кожний закуток та схованку. Все навкруги було чудове. Я тоді був щасливий. От якби тільки не школа, в яку мене майже силоміць заставляли ходити. В школі було цікаво, але треба було сидіти на одному місці, що було "карою" для мене. На уроках було цікаво, коли вчили читати, писати, запам'ятовувати вірші, додавати та віднімати. Цікаво. От якби ще тільки не сидіти на одному місці. Зате в руханках мені рівних не було.
В родині мене всі любили, бо я був наймолодшим з хлопців, і тато сподівався, що його старість пройде під моєю опікою. Так вже заведено в нашому краю, що наймолодший син має лишитись біля батьків. Але і це мене тоді не дуже засмучувало, бо я був щасливим. Може і не до кінця розумів значення того слова " щастя"...
В вересні 39 прийшли перші совіти. Завжди голодні, вони весь час просили щось поїсти. Мова у них була зрозуміла, але все ж кумедна.
Мені було вже 15, і був страшно дорослим. Тато казали, що совіти будуть ненадовго, бо така влада не може довго проіснувати без підтримки народу. Звісно, що це тато говорив не мені, а старшим братам. Я тільки міг підслуховувати їхні розмови, ховаючись десь на горищі. Тоді я і почув вперше - націоналісти. Для себе зробив висновок,що це ті, хто любить своїх батьків, свою родину, своє село, батьківщину ...
А вже в червні 1941 року прийшли німці. Наші їх зустрічали радо, бо совіти стільки лиха та горя за 2 роки свого "владування" нам принесли, що на німців була вся наша надія та наші сподівання. Я знову пішов до коледжу на навчання, бо на диво швидко життя відновилось, і навіть зовсім не відчувалось що десь війна та горе.
Горе прийшло в грудні 43-го, коли старшого брата Михайла арештували, а потім розстріляли німці. Він був Націоналіст. Тато казав, що брат товаришував з Степаном, і за то його вбили. Я ненавидів німців, і готовий був на все, щоб помститись за брата.
В серпні 44-го до нас прийшов фронт. Мені було вже 20 років. Я своїми очима бачив, що несе нам влада "асвабадітєлєй".
Вже в вересні гарнізон нквс, що стояв в нашому селі зібрав всіх хлопців та повіз до Дрогобича, щоб відправити "на фронт". По дорозі на конвой напали партизани. Конвой розбігся, а нас розпустили по домівках. Додому я вже не повернувся.
В лісі було дуже тяжко. Часами холодно і голодно. Зброї теж бракувало. Коли одного разу мене відпустили до рідного села провідати родину, то вже двох братів, Григорія і Василя не було в живих. Їх розстріляли за "сопротивление власти". А сестер разом з дітьми арештували та вислали до таборів Сибіру. Свого тата я не впізнав, це був мрець...
Мене вбили весною 45-го. Була облава. Відстрілюючись, ми відходили до лісу. Там була схованка та набої. Вже у самого лісу куля попала мені в живіт. Ще добіг до окопу в лісі, де і впав без сил. Я не встиг помститись за свою скривджену родину, за свого батька, за свою скривджену батьківщину. Я був молодий, і дуже хотів жити. Тоді я не знав, що до незалежності моєї батьківщини залишилось всього 46 років.
#Україна #Незалежність #Башта
На фото Володимир Башта у правому верхньому куті, це допис про нього.
понеділок, 21 серпня 2017 р.
Український Націоналізм - це захист від ворогів.
Український Націоналізм - це вимушена реакція на столітні спроби зовнішніх ворогів стерти з лиця землі все Українське.
Якщо тверезо дивитися на історію України 30-х, 40-х років, то можна побачити тигра, загнаного з усіх боків, оборонний і шалений рик якого назавжди закарбувався в історії, і крізь часи його відлуння вселяє сили та впевненість нащадкам в Україні сьогодні, коли країна знову перебуває в стані запеклої боротьби за життя і за право бути незалежною державою.
У той страшний та кривавий час з одного боку була Польща, яка хотіла відібрати собі західні Українські землі, з іншого боку німецький рейх, а з третьої радянські більшовики, які бачили Україну своєї русифікованої колонією і робили все можливе, щоб назавжди позбавити Україну самостійності, вирвати все її національне коріння, стерти всі культурні та ментальні риси народу, перемолоти і перетворити Україну на територію рабів, без своєї мови і самоідентифікації.
Як можна ставитись до потужного підйому Українського Націоналізму в ті роки ?
Називають імена засновників. Як до того ?, а до цього ? ...
Та якби не ті Українці, то України сьогодні б не було. Українці давали відсіч комуністам, полякам, нацистам фактично одночасно. Українці не втрачали віру в свою країну і до останньої краплі крові, жертвуючи своїми життями, свою віру відстоювали.
Українці пережили штучний Голодомор і не зламалися. Українці віддали все, щоб сьогодні Україна була. То як до них треба ставитися ? Як до героїв свого часу, як до історичного прикладу мужності та позамежної любові до своєї землі і Народу. Вони не ангели, ні, вони особистості, яким судилося народитися і жити в один з найбільш нелюдських періодів в історії людства. Українці захищалися.
Націоналісти на боці тих, хто захищає свої, Богом дані землі. На боці тих, хто слабший. І тим більше на боці тих, хто ненавидів більшовиків, як тепер ненавидить російського агресора. Треба віддати належне і дивитись на ті події прямо, без фільтрів більшовицької чи російської пропаганди. Загляньте в очі тому зраненому, могутньому тигру і побачите в його палаючому погляді біль усього Українського народу, який аж до сьогоднішніх днів змушений страждати від загарбників та окупантів.
За одне Розстріляне Відродження Українські Націоналісти мали право на свій Націоналізм, як ніхто інший.
Український Націоналізм ніколи не був і не буде примхою чи інструментом впливу на когось, пропагандистським методом маніпуляцій або просто іграшкою в руках фанатиків з запаленням свідомості.
Українській Націоналізм ніколи не був і ознакою шовінізму.
Українській Націоналізм це вам не російський шовінізм, заснований на ненависті до всього іншого і чужого, фальшивий, безпричинний, що бере початок з тисячолітнього мороку невігластва і патологічної тяги до насильства та самоствердження на чужій крові за рахунок утисків інших націй.
Український Націоналізм - це вимушена реакція на столітні спроби зовнішніх ворогів стерти з лиця землі все Українське, це питання виживання Української Нації.
Історію краще вчити по документам, а не по телевізору, а в документах Нюрнберга чорним по білому написано - Степан Бандера та рух визволення України визнано потерпілими від дій нацистської Німеччини.
Мій переклад. Олександр Твєрскій.
Якщо тверезо дивитися на історію України 30-х, 40-х років, то можна побачити тигра, загнаного з усіх боків, оборонний і шалений рик якого назавжди закарбувався в історії, і крізь часи його відлуння вселяє сили та впевненість нащадкам в Україні сьогодні, коли країна знову перебуває в стані запеклої боротьби за життя і за право бути незалежною державою.
У той страшний та кривавий час з одного боку була Польща, яка хотіла відібрати собі західні Українські землі, з іншого боку німецький рейх, а з третьої радянські більшовики, які бачили Україну своєї русифікованої колонією і робили все можливе, щоб назавжди позбавити Україну самостійності, вирвати все її національне коріння, стерти всі культурні та ментальні риси народу, перемолоти і перетворити Україну на територію рабів, без своєї мови і самоідентифікації.
Як можна ставитись до потужного підйому Українського Націоналізму в ті роки ?
Називають імена засновників. Як до того ?, а до цього ? ...
Та якби не ті Українці, то України сьогодні б не було. Українці давали відсіч комуністам, полякам, нацистам фактично одночасно. Українці не втрачали віру в свою країну і до останньої краплі крові, жертвуючи своїми життями, свою віру відстоювали.
Українці пережили штучний Голодомор і не зламалися. Українці віддали все, щоб сьогодні Україна була. То як до них треба ставитися ? Як до героїв свого часу, як до історичного прикладу мужності та позамежної любові до своєї землі і Народу. Вони не ангели, ні, вони особистості, яким судилося народитися і жити в один з найбільш нелюдських періодів в історії людства. Українці захищалися.
Націоналісти на боці тих, хто захищає свої, Богом дані землі. На боці тих, хто слабший. І тим більше на боці тих, хто ненавидів більшовиків, як тепер ненавидить російського агресора. Треба віддати належне і дивитись на ті події прямо, без фільтрів більшовицької чи російської пропаганди. Загляньте в очі тому зраненому, могутньому тигру і побачите в його палаючому погляді біль усього Українського народу, який аж до сьогоднішніх днів змушений страждати від загарбників та окупантів.
За одне Розстріляне Відродження Українські Націоналісти мали право на свій Націоналізм, як ніхто інший.
Український Націоналізм ніколи не був і не буде примхою чи інструментом впливу на когось, пропагандистським методом маніпуляцій або просто іграшкою в руках фанатиків з запаленням свідомості.
Українській Націоналізм ніколи не був і ознакою шовінізму.
Українській Націоналізм це вам не російський шовінізм, заснований на ненависті до всього іншого і чужого, фальшивий, безпричинний, що бере початок з тисячолітнього мороку невігластва і патологічної тяги до насильства та самоствердження на чужій крові за рахунок утисків інших націй.
Український Націоналізм - це вимушена реакція на столітні спроби зовнішніх ворогів стерти з лиця землі все Українське, це питання виживання Української Нації.
Історію краще вчити по документам, а не по телевізору, а в документах Нюрнберга чорним по білому написано - Степан Бандера та рух визволення України визнано потерпілими від дій нацистської Німеччини.
Мій переклад. Олександр Твєрскій.
Сміття з "самопомочі" нагадало про себе ... і нагадило
Якось воно вже було притихло, але от черговий факт засмічення земель відходами громади м. Львів, де мер від "самопомочі" пан Садовий, зафіксовано 19 серпня Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області на території Катеринівської сільської ради Кременецького району у результаті оперативної перевірки звернення громадян. Площа засмічення близько 150 м², об'єм 75 м³, а це дві великі вантажівки.
Проводиться збір матеріалів для розрахунку розміру завданої довкіллю шкоди. Матеріали виявленого порушення буде передано до Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області для вжиття заходів у межах компетенції.
На всі офіційні запрошення від Тернополя та обласної ради до діалогу пан Садовий відповів своїм ігноруванням ...
До слова, це вже 16 випадок несанкціонованого видалення на території області "львівського сміття" Садового.
Проводиться збір матеріалів для розрахунку розміру завданої довкіллю шкоди. Матеріали виявленого порушення буде передано до Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області для вжиття заходів у межах компетенції.
На всі офіційні запрошення від Тернополя та обласної ради до діалогу пан Садовий відповів своїм ігноруванням ...
До слова, це вже 16 випадок несанкціонованого видалення на території області "львівського сміття" Садового.
#садовий #самопомічь #львів
суботу, 5 серпня 2017 р.
Що Вам відомо про "великий терор" ?
5 серпня 1937 року вважається початком "великого терору", під час якого в СРСР було заарештовано не менше 1,7 мільйонів людей. Понад 700 тисяч з них були страчені. Скільки серед них було Українців і досі невідомо, але їх знищували в першу чергу. Саме з того часу почали працювати "трійки" - позасудові органи, які засуджували до розстрілу і висилку.
Під репресії потрапили куркулі, контрреволюціонери, повстанці, церковники, шпигуни, троцькісти, диверсанти, шкідники, буржуазні націоналісти - вся Українська інтелігенція, яка, за визначенням Сталіна, "не заслуговувала довір'я".
"Трійки" поєднували в собі слідство, обвинувачення, суд і виконавця вироків. На все слідство відводилося 10 діб.
У 2015 році Україна засудила злочини комуністичного тоталітарного режиму, тому з метою вшанування 80-х роковин із дня початку трагічних подій, які отримали історичну назву "великий терор", 5 серпня 2017 року в Україні відзначають День пам'яті, відповідну Постанову за № 1807 Верховна Рада України ухвалила 22 грудня 2016 року.
А "великий терор", то була з ініціативи особисто Сталіна масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута у 1937–1938 для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв'язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.
Під репресії потрапили куркулі, контрреволюціонери, повстанці, церковники, шпигуни, троцькісти, диверсанти, шкідники, буржуазні націоналісти - вся Українська інтелігенція, яка, за визначенням Сталіна, "не заслуговувала довір'я".
"Трійки" поєднували в собі слідство, обвинувачення, суд і виконавця вироків. На все слідство відводилося 10 діб.
У 2015 році Україна засудила злочини комуністичного тоталітарного режиму, тому з метою вшанування 80-х роковин із дня початку трагічних подій, які отримали історичну назву "великий терор", 5 серпня 2017 року в Україні відзначають День пам'яті, відповідну Постанову за № 1807 Верховна Рада України ухвалила 22 грудня 2016 року.
А "великий терор", то була з ініціативи особисто Сталіна масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута у 1937–1938 для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв'язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.
"абонплата за підключення" від Порошенко.
Пікантні подробиці з засідання НКРЕКУ по "абонплаті за підключення".
Проект постанови НКРЕКУ носить назву :
"Про внесення зміни до деяких постанов НКРЕКУ щодо додаткового захисту споживачів та переходу до принципів замовленої потужності".
Виявляється, що Д.Вовк нас захищає і збирається це робити ще старанніше.
Почувши це на засіданні, один з профспілкових працівників запустив черевика в напрямку голови комісії Д.Вовка. На жаль черевик в ціль не потрапив, а влучив у трибуну президії.
Дивно, але чомусь не було на засіданні традиційних захисників народу від тарифів - ляшко-радикалів ?
Виявляється, вони не найрадикальніші радикали.
Вже кілька років говорять про те, що діяльність Д.Вовка і його колег практично де-легітимізували всі тарифні та інші рішення НКРЕКУ.
Закон, який проштовхнули через недо-парламент, недо-експерти та відверті лобісти з адм. президента, ще більш посилив неконституційний статус НКРЕКУ.
І тепер саме час, нарешті, розібратися, що це за такий "незалежний" орган ? та звідки він взявся ?
Хто буде нести відповідальність за створення НКРЕКУ і призначення квазі-членів квазі-комісії ? Хто відповідатиме за пограбування людей в Україні ?
Звертаємось до ПОПорошенка, виразного та мужнього відповіді - навіщо ви все це створили ? #порошенко
Проект постанови НКРЕКУ носить назву :
"Про внесення зміни до деяких постанов НКРЕКУ щодо додаткового захисту споживачів та переходу до принципів замовленої потужності".
Виявляється, що Д.Вовк нас захищає і збирається це робити ще старанніше.
Почувши це на засіданні, один з профспілкових працівників запустив черевика в напрямку голови комісії Д.Вовка. На жаль черевик в ціль не потрапив, а влучив у трибуну президії.
Дивно, але чомусь не було на засіданні традиційних захисників народу від тарифів - ляшко-радикалів ?
Виявляється, вони не найрадикальніші радикали.
Вже кілька років говорять про те, що діяльність Д.Вовка і його колег практично де-легітимізували всі тарифні та інші рішення НКРЕКУ.
Закон, який проштовхнули через недо-парламент, недо-експерти та відверті лобісти з адм. президента, ще більш посилив неконституційний статус НКРЕКУ.
І тепер саме час, нарешті, розібратися, що це за такий "незалежний" орган ? та звідки він взявся ?
Хто буде нести відповідальність за створення НКРЕКУ і призначення квазі-членів квазі-комісії ? Хто відповідатиме за пограбування людей в Україні ?
Звертаємось до ПОПорошенка, виразного та мужнього відповіді - навіщо ви все це створили ? #порошенко
неділю, 30 липня 2017 р.
Зрадникам не місце в радах.
Після того, як трьох депутатів-зрадників ми викинули на смітник історії, у нас Тернополі завершилася політична криза, а в міській раді Тернополя утвердилася протернопільска більшість. Незважаючи на сутички, штурханину та перцевий газ сесія міської ради Тернополя все таки відбулася, були ухвалені рішення, які забезпечують подальшу конструктивну роботу ради без політичних суперечностей та конфліктів.
28 липня сесія Тернопільської міської ради розпочалася з останньої спроби трьох депутатів-зрадників, яких ми виключили із партії Свобода, заблокувати та зірвати роботу міської ради.
Ще звечора 27 липня привезені зрадниками хлопці розмістились на сходах центрального входу до міської ради, щоб перед початком сесії провести у зал своїх "господарів". Зранку, о 7:15 вони виламали двері у міську раду. Злочинців, які нищили комунальне супроводжували троє депутатів-зрадників.
У свою чергу представники Свободи не впустили у раду депутатів-зрадників. Як наслідок почалися сутички, один з нападників на міську раду розпилив перцевий газ. Але оперативна реакція активістів Свободи та правоохоронців нормалізувала ситуацію. Черговий штурм міської ради депутатами-зрадниками знову провалився. І тоді вони помстилися тим, що запалили в бочці перед міською радою невідому речовину та спалили три димові шашки. Незважаючи на це, міський голова закликав депутатів зайти в сесійну залу, і коли зареєструвалися 34 депутата, сесія була оголошена правомочною і почала роботу.
24 депутата проголосували за звільнення депутатів-зрадників з посад голів депутатської комісії з питань житлово-комунального господарства та бюджетної комісії. Звільнений голова комісії з питань бюджету та фінансів контролював всі фінансові та бюджетні питання. Всі рішення сфері грошей вирішувалися через нього, і проходили через його підпис. Всі питання жкг міста зав'язувалися на голові комісії з питань жкг, і тому всі комунальні проекти вимагали візи голови комісії. Тобто, користуючись депутатським сленгом, голови комісії з питань бюджету та жкг – найбільш "жирні" посади, а звільнені депутати-зрадники до останнього часу були "царем і богом". За ними бігали "рішати" питання як прості тернополяни, так і колеги по депутатському корпусу. Один зрадник рпніше, а тепер ще двоє депутатів-зрадників втратили свої посади, як втратили і будь-який вплив на міську раду Тернополя.
До речі, У нас вже на завершальний етап вийшов процес примусового складення депутатських мандатів зрадників через міську територіальну виборчу комісію.
28 липня сесія Тернопільської міської ради розпочалася з останньої спроби трьох депутатів-зрадників, яких ми виключили із партії Свобода, заблокувати та зірвати роботу міської ради.
Ще звечора 27 липня привезені зрадниками хлопці розмістились на сходах центрального входу до міської ради, щоб перед початком сесії провести у зал своїх "господарів". Зранку, о 7:15 вони виламали двері у міську раду. Злочинців, які нищили комунальне супроводжували троє депутатів-зрадників.
У свою чергу представники Свободи не впустили у раду депутатів-зрадників. Як наслідок почалися сутички, один з нападників на міську раду розпилив перцевий газ. Але оперативна реакція активістів Свободи та правоохоронців нормалізувала ситуацію. Черговий штурм міської ради депутатами-зрадниками знову провалився. І тоді вони помстилися тим, що запалили в бочці перед міською радою невідому речовину та спалили три димові шашки. Незважаючи на це, міський голова закликав депутатів зайти в сесійну залу, і коли зареєструвалися 34 депутата, сесія була оголошена правомочною і почала роботу.
24 депутата проголосували за звільнення депутатів-зрадників з посад голів депутатської комісії з питань житлово-комунального господарства та бюджетної комісії. Звільнений голова комісії з питань бюджету та фінансів контролював всі фінансові та бюджетні питання. Всі рішення сфері грошей вирішувалися через нього, і проходили через його підпис. Всі питання жкг міста зав'язувалися на голові комісії з питань жкг, і тому всі комунальні проекти вимагали візи голови комісії. Тобто, користуючись депутатським сленгом, голови комісії з питань бюджету та жкг – найбільш "жирні" посади, а звільнені депутати-зрадники до останнього часу були "царем і богом". За ними бігали "рішати" питання як прості тернополяни, так і колеги по депутатському корпусу. Один зрадник рпніше, а тепер ще двоє депутатів-зрадників втратили свої посади, як втратили і будь-який вплив на міську раду Тернополя.
До речі, У нас вже на завершальний етап вийшов процес примусового складення депутатських мандатів зрадників через міську територіальну виборчу комісію.
пʼятницю, 14 липня 2017 р.
неділю, 9 липня 2017 р.
Двомовність і двомовство.
Використання в Україні тільки Української мови - це така ж "дискримінація" інших, як і використання тільки французької мови у Франції, тільки англійської - в Англії, і тільки німецької в Німеччині. Я наприклад уявити не можу, як ви зможете жити в Польщі, якщо не будете знати польську мову. А на Росії вам взагалі ніколи не вижити, якщо "па русскі" говорити не будете.
Державне стимулювання та навіть примус до застосування державної мови цілком виправдане згідно з міжнародними нормами.
В світовій практиці в усіх документах, які стосуються нацменшин, ясно прописано, що нацменшини зобов'язані знати державну мову країни проживання.
А будь-яке двомовство завжди веде до занепаду та зникнення однієї з мов. Перевірено часом.
Двомовність - це коли громадяни одночасно володіють двома мовами, а двомовство - це коли нацменшина хоче свою мову зробити другою державною, щоб не використовувати мову держави де живуть.
#мова #Україна
Державне стимулювання та навіть примус до застосування державної мови цілком виправдане згідно з міжнародними нормами.
В світовій практиці в усіх документах, які стосуються нацменшин, ясно прописано, що нацменшини зобов'язані знати державну мову країни проживання.
А будь-яке двомовство завжди веде до занепаду та зникнення однієї з мов. Перевірено часом.
Двомовність - це коли громадяни одночасно володіють двома мовами, а двомовство - це коли нацменшина хоче свою мову зробити другою державною, щоб не використовувати мову держави де живуть.
#мова #Україна
понеділок, 3 липня 2017 р.
Нагорода від президента це статус, а за статус готові платити.
Так скільки ж коштує зараз стати орденоносцем у Порошенка?
Скандал розгорівся після того, як в ап Порошенко до Дня Конституції нагородили двох депутатів-регіоналів, які голосували за "диктаторські закони" 16 січня 2014 року, і прокурора під слідством.
У неофіційних бесідах озвучують конкретні тарифи на державні нагороди, якими "торгують" в адміністрації президента Порошенко.
Продається і купується в ап Порошенко все, аж до звання Героя України.
В Україні за всіх президентів існував чорний ринок нагород, а негласна шкала розцінок на той чи інший орден або звання існувала та передавалася з рук в руки.
Сьогодні в президентських колах Порошенка, через гуманітарну девальвацію розцінки на покупку звань та орденів впали, і отримати державну нагороду можна від 3 до 10 тисяч $, в залежності від особистості того, хто просить і виду нагороди.
А ось справжній конвеєр з видачі нагород, орденів і звань був в період пізнього Кучми, раннього Ющенко і середнього Януковича.
Держ. нагорода - це у нас такий собі публічний знак всім про підтримку нагородженого з боку влади, а в неформальній чиновницькій етики нагородження тих чи інших здобувачів орденом говорить про приналежність до кола привілейованих осіб.
Це такий собі акт публічної легітимізації, якщо президент тобі дав орден, значить, у тебе є його заступництво.
Ну і звичайно ж людське марнославство, насолода своєї гордині, а державна нагорода від президента - це статус, а за статус люди готові платити.
Скандал розгорівся після того, як в ап Порошенко до Дня Конституції нагородили двох депутатів-регіоналів, які голосували за "диктаторські закони" 16 січня 2014 року, і прокурора під слідством.
У неофіційних бесідах озвучують конкретні тарифи на державні нагороди, якими "торгують" в адміністрації президента Порошенко.
Продається і купується в ап Порошенко все, аж до звання Героя України.
В Україні за всіх президентів існував чорний ринок нагород, а негласна шкала розцінок на той чи інший орден або звання існувала та передавалася з рук в руки.
Сьогодні в президентських колах Порошенка, через гуманітарну девальвацію розцінки на покупку звань та орденів впали, і отримати державну нагороду можна від 3 до 10 тисяч $, в залежності від особистості того, хто просить і виду нагороди.
А ось справжній конвеєр з видачі нагород, орденів і звань був в період пізнього Кучми, раннього Ющенко і середнього Януковича.
Держ. нагорода - це у нас такий собі публічний знак всім про підтримку нагородженого з боку влади, а в неформальній чиновницькій етики нагородження тих чи інших здобувачів орденом говорить про приналежність до кола привілейованих осіб.
Це такий собі акт публічної легітимізації, якщо президент тобі дав орден, значить, у тебе є його заступництво.
Ну і звичайно ж людське марнославство, насолода своєї гордині, а державна нагорода від президента - це статус, а за статус люди готові платити.
суботу, 1 липня 2017 р.
Поліція-міліція і все про неї.
Наші тернопільські журналісти(-тки) на протязі 2016-2017 року, як я став депутатом, намагаються через свої змі в своїх дописах зробити з мене якогось неадекватного порушника всіх правил дорожнього руху, коли активно публікують свої версії-вигадки того, що ніби-то сталось між мною і поліціянтами, навіть не перебуваючи поруч, і навіть не питаючи у мене коментар з приводу випадку.
Так, офіційно повідомляю, що за час перебування пана В.Струка на посаді начальника управління патрульної поліції в Тернополі, у мене було 8 зіткнень, а на 5 конфліктних ситуацій підлеглими В.Струка були складані постанови і протоколи на мене.
Так, офіційно повідомляю, що за час перебування пана В.Струка на посаді начальника управління патрульної поліції в Тернополі, у мене було 8 зіткнень, а на 5 конфліктних ситуацій підлеглими В.Струка були складані постанови і протоколи на мене.
Але всі ці постанови і протоколи були скасовані рішенням суддів, а одне рішення суду поліціянти навіть оскаржували в апеляційному суді Львову, але і там зазнали фіаско.
До речі, я єдиний на весь Тернопіль, на кого поліцейські скаржились в апеляційний суд.
Чому траплялись ці конфлікти ? Та все через непрофесійність поліцейських, їх необізнаність, низькій рівень знань правил дорожнього руху, та навіть свою пихатість.
І все це на фоні невміння пана В.Струка вести навчально-виховну роботу серед своїх підлеглих. Звісно що я, як військовий, пропонував свою допомогу у виховному процесі, але В.Струк її відкидав. Не допомогли і офіційні перемовини в стінах обласної ради. Саме тому тепер і немає В.Струка на своїй посаді. Сподіваюсь його наступник буде більш фаховим командиром і не буде відхиляти наші пропозиції допомоги в їх нелегкій праці.
Чому траплялись ці конфлікти ? Та все через непрофесійність поліцейських, їх необізнаність, низькій рівень знань правил дорожнього руху, та навіть свою пихатість.
І все це на фоні невміння пана В.Струка вести навчально-виховну роботу серед своїх підлеглих. Звісно що я, як військовий, пропонував свою допомогу у виховному процесі, але В.Струк її відкидав. Не допомогли і офіційні перемовини в стінах обласної ради. Саме тому тепер і немає В.Струка на своїй посаді. Сподіваюсь його наступник буде більш фаховим командиром і не буде відхиляти наші пропозиції допомоги в їх нелегкій праці.
P.S. Якщо кому буде цікаво, можу показати всі ті постанови і рішення судів на них.
пʼятницю, 23 червня 2017 р.
Байки для народу від Степана Барни.
Кожен третій допис, розміщений у наших змі, то матеріал з ознаками політично-партійного замовлення.
А лідером з розміщення прихованої агітації та реклами у всеукраїнських онлайн і друкованих змі є опо/блок - 37%. Більше всіх матеріалів з ознаками джинси від С.Барни, голови Тернопільської ода - 15%, від О.Ляшко - 8%, джинси на користь Медведчука - 6%, Яценюка - 6%
З досліджуваних змі матеріалів з ознаками замовлення найбільше розмістив УНІАН - 28 матеріалів за тиждень, 112.ua - 11 матеріалів, LB.ua - 7, газети Сегодня - 7, Газета по-українськи - 7 матеріалів.
А на місцевому, Тернопільському рівні, то тут по публікаціям своєї джинси та політ. агітації С.Барни рівних у нас просто немає.
Що до самої постаті голови Тернопільської ода С.Барни, то у нас вже навіть побутує така рубрика - "Байки для народу від Степана Барни".
В своїх публікаціях Степан запевняє тернополян, що - "завдяки спільній позиції з головами громад, рай. адміністрацій, нардепами, область зможе претендувати на додаткові кошти за рахунок державного бюджету для реалізації заходів соціально-економічного розвитку. А це можуть бути енергоефективні заходи, придбання обладнання для медичних закладів, будівництво доріг та здійснення інших заходів, котрі є сьогодні пріоритетними".
На словах то все ніби і правильно, але чи це дійсно так ?
Ще наприкінці 2015 року ще уряд Яценюка та парламентська коаліція п'яти фракцій ухвалили зміни до бюджетного кодексу, а ті зміни фактично змушують місцеві громади об’єднатися.
І вже два роки влада Порошенко примусово просуває свою адмінреформу, ігноруючи позиції та інтереси місцевої громади Тернопільщини в процесі об’єднання, коли рішення про об’єднання наших громад відбуваються навіть без місцевого референдуму.
А як результат такого "об'єднання" на сьогоднішній день по всій області відбувається різке масове скорочення працівників освіти,медицини, культури. В школах об'єднаних територіальних громад звільняють техпрацівників, наступними на черзі є вчителі. Вже в червні у багатьох мало-комплектних школах скорочено до трьох посад, у великих – по одній. На галузь медицини по області в цілому на зарплати працівникам вже не вистачає більше 20 млн. грн.
Але голова ода С.Барна постійно стверджує про значний ріст доходів громад і запевняє, що скорочення працівників, закриття шкіл і лікарень – лише вигадки його опонентів.
Поки що ми чуємо “байки від Степана” про ріст доходів, коли в реальноcті маємо очевидне масове позбавлення людей робочих місць і тотальне зубожіння людей.
А лідером з розміщення прихованої агітації та реклами у всеукраїнських онлайн і друкованих змі є опо/блок - 37%. Більше всіх матеріалів з ознаками джинси від С.Барни, голови Тернопільської ода - 15%, від О.Ляшко - 8%, джинси на користь Медведчука - 6%, Яценюка - 6%
З досліджуваних змі матеріалів з ознаками замовлення найбільше розмістив УНІАН - 28 матеріалів за тиждень, 112.ua - 11 матеріалів, LB.ua - 7, газети Сегодня - 7, Газета по-українськи - 7 матеріалів.
А на місцевому, Тернопільському рівні, то тут по публікаціям своєї джинси та політ. агітації С.Барни рівних у нас просто немає.
Що до самої постаті голови Тернопільської ода С.Барни, то у нас вже навіть побутує така рубрика - "Байки для народу від Степана Барни".
В своїх публікаціях Степан запевняє тернополян, що - "завдяки спільній позиції з головами громад, рай. адміністрацій, нардепами, область зможе претендувати на додаткові кошти за рахунок державного бюджету для реалізації заходів соціально-економічного розвитку. А це можуть бути енергоефективні заходи, придбання обладнання для медичних закладів, будівництво доріг та здійснення інших заходів, котрі є сьогодні пріоритетними".
На словах то все ніби і правильно, але чи це дійсно так ?
Ще наприкінці 2015 року ще уряд Яценюка та парламентська коаліція п'яти фракцій ухвалили зміни до бюджетного кодексу, а ті зміни фактично змушують місцеві громади об’єднатися.
І вже два роки влада Порошенко примусово просуває свою адмінреформу, ігноруючи позиції та інтереси місцевої громади Тернопільщини в процесі об’єднання, коли рішення про об’єднання наших громад відбуваються навіть без місцевого референдуму.
А як результат такого "об'єднання" на сьогоднішній день по всій області відбувається різке масове скорочення працівників освіти,медицини, культури. В школах об'єднаних територіальних громад звільняють техпрацівників, наступними на черзі є вчителі. Вже в червні у багатьох мало-комплектних школах скорочено до трьох посад, у великих – по одній. На галузь медицини по області в цілому на зарплати працівникам вже не вистачає більше 20 млн. грн.
Але голова ода С.Барна постійно стверджує про значний ріст доходів громад і запевняє, що скорочення працівників, закриття шкіл і лікарень – лише вигадки його опонентів.
Поки що ми чуємо “байки від Степана” про ріст доходів, коли в реальноcті маємо очевидне масове позбавлення людей робочих місць і тотальне зубожіння людей.
вівторок, 20 червня 2017 р.
Спектакль одного режисера та його актори.
Це треба не тільки знати, але і розуміти.
.
Між "солідарністю" Порошенко та "самопомічю" Садового немає ніякої політичної боротьби, та і не могло бути апріорі. Це політичні проекти одного господаря-режисера, яких до лютого 2014 навіть не було на небосхилі нашої політики.
Тут треба нагадати трохи недавньої історії, щоб краще зрозуміти.
Коли вже виганяли януковича, то олігархи зрозуміли, щоб знову розводити виборців-лохів та тримати в своїх руках Українців, їм треба мати щось своє в політиці. В "опоблок" загнали всіх ригоаналів, але того було замало для перемоги.
Так з'явились у нас в політиці і "солідарність", і "самопоміч"
А те що вони зараз розігрують перед Українцями з сміттям у Львові, то лише їх заздалегідь зрежисований спектакль по оформленню та закріпленню за Садовим статусу першого і головного "опонента влади", та підготовка Садового як основного опонента Порошенко на виборах, з одною лише метою - відтягнути на Садового голоси справжніх опонентів Порошенко.
З "блокадою" у них не дуже ефективно вийшло ...
От і пішло "сміття" в хід.
А вже в наступному акті спектаклю, за задумкою режисера, має ще з'явитись і Міхо Са.ах.який.мужчина, як активний захисник страждальця Садового та борець з злочинною владою.
І вже потім, як тільки замаячать реальні вибори, от тоді вони, Міхо та Андрійко, утворять свій політ. дует страждальців, та заспівають розчуленим виборцям свою лебедину пісню-серенаду.
.
Між "солідарністю" Порошенко та "самопомічю" Садового немає ніякої політичної боротьби, та і не могло бути апріорі. Це політичні проекти одного господаря-режисера, яких до лютого 2014 навіть не було на небосхилі нашої політики.
Тут треба нагадати трохи недавньої історії, щоб краще зрозуміти.
Коли вже виганяли януковича, то олігархи зрозуміли, щоб знову розводити виборців-лохів та тримати в своїх руках Українців, їм треба мати щось своє в політиці. В "опоблок" загнали всіх ригоаналів, але того було замало для перемоги.
Так з'явились у нас в політиці і "солідарність", і "самопоміч"
А те що вони зараз розігрують перед Українцями з сміттям у Львові, то лише їх заздалегідь зрежисований спектакль по оформленню та закріпленню за Садовим статусу першого і головного "опонента влади", та підготовка Садового як основного опонента Порошенко на виборах, з одною лише метою - відтягнути на Садового голоси справжніх опонентів Порошенко.
З "блокадою" у них не дуже ефективно вийшло ...
От і пішло "сміття" в хід.
А вже в наступному акті спектаклю, за задумкою режисера, має ще з'явитись і Міхо Са.ах.який.мужчина, як активний захисник страждальця Садового та борець з злочинною владою.
І вже потім, як тільки замаячать реальні вибори, от тоді вони, Міхо та Андрійко, утворять свій політ. дует страждальців, та заспівають розчуленим виборцям свою лебедину пісню-серенаду.
понеділок, 19 червня 2017 р.
Взяв та не зробив. Садовий.
Коли Ви слухаєте слізні плачі головного самопомочяна в Україні пана А.Садового про те, що влада Порошенко нібито його переслідує та всіляко перешкоджає йому і не допомагає вирішити проблему львівського сміття ...
То знайте та пам'ятайте, що пан Садовий з 2006 року є одноосібним міським головою, а це 11 років в кріслі !
І за ті 11 років пан Садовий так і не спромігся вирішити проблему львівського сміття, а лише її поглибив ще й людським життям.
А чи пам'ятаєте ви, як пан Садовий з януковичами у 2012-му гроші на Євро 2012 "освоював" на покращення життя ?
А от якби пан Садовий і справді думав та дбав про Львів, то кращого моменту для будівництва сміттєпереробного заводу поблизу Львову, ніж в 2011-2012 не було ... і тоді перемогла жадоба особистої наживи пана Садового.
Але пан #Садовий завжди думав тільки про своє збагачення та про свою "#самопоміч", а не про проблеми Львову, і про сміття зокрема ...
А тепер от плаче та жаліється нам.
То знайте та пам'ятайте, що пан Садовий з 2006 року є одноосібним міським головою, а це 11 років в кріслі !
І за ті 11 років пан Садовий так і не спромігся вирішити проблему львівського сміття, а лише її поглибив ще й людським життям.
А чи пам'ятаєте ви, як пан Садовий з януковичами у 2012-му гроші на Євро 2012 "освоював" на покращення життя ?
А от якби пан Садовий і справді думав та дбав про Львів, то кращого моменту для будівництва сміттєпереробного заводу поблизу Львову, ніж в 2011-2012 не було ... і тоді перемогла жадоба особистої наживи пана Садового.
Але пан #Садовий завжди думав тільки про своє збагачення та про свою "#самопоміч", а не про проблеми Львову, і про сміття зокрема ...
А тепер от плаче та жаліється нам.
неділю, 18 червня 2017 р.
Політика з журналістів робить журнашлюх.
Чи варто мені реагувати на допис ніби-то "журналіста" від самопомочі А.Шкули, який через недолугий виборчий закон, навіть не набравши більшість по округу, випадково став депутатом міської ради ?
Сьогодні Іра, моя дружина, сказала мені, що якійсь журналіст знову написав чергову свою маячню, навіть не запитавши коментаря у неї, про нашу земельну ділянку в Кутківцях, де ще в 1990 році Іра отримала дозвіл міської ради на перебудову, а в 1991 я добудував хату і в ній тепер ми всі живемо.
Я запитав - то написав Шкула ? Іра відповіла що так, а звідки ти знаєш ? Та знаю, тому що такі дурниці може написати в Тернополі лише він, а всі його "земельні" дописи завжди були перекрученням та фальшем, а часом і простою брехнею в партійних інтересах. І цей його допис не став виключенням. Особисто у мене до Шкули питань немає, він відробляє своє "самопомічне" партійне завдання, і журналістикою тут навіть не пахне. У мене більше до коментаторів його писанини. Знайте, що саме через донос Батьківських з Кутківців, Іриного дідуся Василя Чорнія в 1950 було засуджено до 20 років таборів Сибіру як ворога рядянської влади, а саме Василь Чорній був головою Просвіти в Кутківцях та одним з фундаторів будівництва будинку просвіти в селі Кутківці, де тепер знаходиться наш будинок культури.(фото) Також знайте, що бабуся Іри, Анастасія Йофипівна Чорній має особисту подяку від Кардинала Шептицького за вірну службу на користь громади села Кутківці в 1936 році. (фото)
До речі, міська рада своїм рішенням ні Ірі, ні мені не виділяла і не виділяє ніякої ділянки і не дає жодної землі, а лише погоджує документи на приватизацію того, що у родини Іри, було і є.
P.S. Село Кутківці з 1953 року стало частиною Тернополя.
У нас на подвір'ї ще досі зберігся фундамент від першої в Кутківцях кам'яної хати Василя Чорнія, яку розібрали в 1939 перші совіти на будову в Тернополі.
Сьогодні Іра, моя дружина, сказала мені, що якійсь журналіст знову написав чергову свою маячню, навіть не запитавши коментаря у неї, про нашу земельну ділянку в Кутківцях, де ще в 1990 році Іра отримала дозвіл міської ради на перебудову, а в 1991 я добудував хату і в ній тепер ми всі живемо.
Я запитав - то написав Шкула ? Іра відповіла що так, а звідки ти знаєш ? Та знаю, тому що такі дурниці може написати в Тернополі лише він, а всі його "земельні" дописи завжди були перекрученням та фальшем, а часом і простою брехнею в партійних інтересах. І цей його допис не став виключенням. Особисто у мене до Шкули питань немає, він відробляє своє "самопомічне" партійне завдання, і журналістикою тут навіть не пахне. У мене більше до коментаторів його писанини. Знайте, що саме через донос Батьківських з Кутківців, Іриного дідуся Василя Чорнія в 1950 було засуджено до 20 років таборів Сибіру як ворога рядянської влади, а саме Василь Чорній був головою Просвіти в Кутківцях та одним з фундаторів будівництва будинку просвіти в селі Кутківці, де тепер знаходиться наш будинок культури.(фото) Також знайте, що бабуся Іри, Анастасія Йофипівна Чорній має особисту подяку від Кардинала Шептицького за вірну службу на користь громади села Кутківці в 1936 році. (фото)
До речі, міська рада своїм рішенням ні Ірі, ні мені не виділяла і не виділяє ніякої ділянки і не дає жодної землі, а лише погоджує документи на приватизацію того, що у родини Іри, було і є.
P.S. Село Кутківці з 1953 року стало частиною Тернополя.
У нас на подвір'ї ще досі зберігся фундамент від першої в Кутківцях кам'яної хати Василя Чорнія, яку розібрали в 1939 перші совіти на будову в Тернополі.
середу, 14 червня 2017 р.
145-та реформа Порошенко.
Пам'ятаєте перше та головне антикорупційне гасло, з якого і починається вся корупція - "Необхідно розділяти владу і бізнес" ?
Не пам'ятаєте і вже призабули ? Але від того гасло не втратило своєї актуальности, а для України ще і важливости.
А от на Тернопільщині бізнес та влада об’єднались заради "розвитку підприємництва і торгівлі".
І це цілком офіційно відбулось 13 червня 2017 в Тернополі на конференції з такою милою назвою "Бізнес та влада : ефективний діалог заради розвитку підприємництва та торгівлі", організований Тернопільською ОДА на чолі з головою С.Барна.
Це напевно така нова, вже 145 реформа - "економічна", від пана Порошенко, яку першою почали впроваджувати на Тернопільщині.
Тобто весь цивілізований світ знає та розділяє владу і бізнес, і лише в Україні "реформа", яка буде владу та бізнес об'єднувати.
Чому це почали з Тернопільщини ? Та тому, що Тернопільщина залишилась єдиною кісткою в горлі порошенків-януковичів, яку їм треба в будь-якій спосіб знищити. Тому і териториальну реформу примусово в 2015-му запровадили в Тернопільщині, в 2016-му реформували освіту, тепер в 2017-му нас гвалтують всім не зрозумілою медичною реформою ... тому Тернопільщина остання в рейтингу рівня життя, заробітної плати та пенсій.
А що дивно, що "локомотив" всіх "реформ від Порошенко" в області голова ОДА С,Барна в п'ятірці кращих "реформаторів" України, а Тернопільська область в той же час в глибокій дупі і остання в рейтингу рівня життя, заробітної плати та пенсій.
Тому голова ОДА С.Барна на своїх чисельних нарадах-колегіях хвалиться не конкретними показниками та цифрами, а лише їх міфічною "динамікою", яку ні до чого не прив'яжеш, особливо до нашого життя.
Не знаю, як воно Вами сприймається, але я бачу, як наше суспільство стрімко деградує, а влада #порошенко і ко активно цьому сприяє.
P.S. На конференцію не були запрошені представники обласної ради, які, до речі, є офіційною владою Тернопільської області.
Чому ? То вже питання до С, Барни. Сподіваюсь почуємо його точку зору.
Не пам'ятаєте і вже призабули ? Але від того гасло не втратило своєї актуальности, а для України ще і важливости.
А от на Тернопільщині бізнес та влада об’єднались заради "розвитку підприємництва і торгівлі".
І це цілком офіційно відбулось 13 червня 2017 в Тернополі на конференції з такою милою назвою "Бізнес та влада : ефективний діалог заради розвитку підприємництва та торгівлі", організований Тернопільською ОДА на чолі з головою С.Барна.
Це напевно така нова, вже 145 реформа - "економічна", від пана Порошенко, яку першою почали впроваджувати на Тернопільщині.
Тобто весь цивілізований світ знає та розділяє владу і бізнес, і лише в Україні "реформа", яка буде владу та бізнес об'єднувати.
Чому це почали з Тернопільщини ? Та тому, що Тернопільщина залишилась єдиною кісткою в горлі порошенків-януковичів, яку їм треба в будь-якій спосіб знищити. Тому і териториальну реформу примусово в 2015-му запровадили в Тернопільщині, в 2016-му реформували освіту, тепер в 2017-му нас гвалтують всім не зрозумілою медичною реформою ... тому Тернопільщина остання в рейтингу рівня життя, заробітної плати та пенсій.
А що дивно, що "локомотив" всіх "реформ від Порошенко" в області голова ОДА С,Барна в п'ятірці кращих "реформаторів" України, а Тернопільська область в той же час в глибокій дупі і остання в рейтингу рівня життя, заробітної плати та пенсій.
Тому голова ОДА С.Барна на своїх чисельних нарадах-колегіях хвалиться не конкретними показниками та цифрами, а лише їх міфічною "динамікою", яку ні до чого не прив'яжеш, особливо до нашого життя.
Не знаю, як воно Вами сприймається, але я бачу, як наше суспільство стрімко деградує, а влада #порошенко і ко активно цьому сприяє.
P.S. На конференцію не були запрошені представники обласної ради, які, до речі, є офіційною владою Тернопільської області.
Чому ? То вже питання до С, Барни. Сподіваюсь почуємо його точку зору.
вівторок, 13 червня 2017 р.
Для мене гроші понад усе - С.Барна
Регіональне відділення фонду державного майна в Тернопільській області провело 12 червня аукціон на право оренди гідротехнічних споруд ставу Заложці № 5, площею 183,06 га.
На перший погляд здавалось що то пересічна подія нашого буденного життя - оренда гідроспоруди ставу ...
Але тут є одне але !
Мешканці Залізців під час проведення аукціону провели пікет будівлі фонду держмайна в Тернополі проти передачі в оренду ставу в Залізцях, що на Зборівщині.
Протестуючи кажуть, що вони користуються ставом вже багато років, а гідроспоруди будували ще їхні батьки і діди, також зазначають, що вони доглядають став, підтримують у належному стані, запустили туди рибу, а зараз водойму хочуть в них просто забрати. Тому протестуючи наполягають, що гідроспоруди мають бути у власності Залозецької громади, а передавати у приватні руки їх ніхто не має права.
Водойма є улюбленим місцем відпочинку всіх, і місцевих мешканців, і гостей з інших районів та областей.
Жителі громади містечка Залізці побоюються, що водойму, де вони роками проводили своє дозвілля, захоплять рейдери, а потім і приватизують. Люди категорично проти аукціону, але, як пояснюють їм чиновники, думки людей враховані, але не мають для них значення.
І тут для мене особисто, і для громади Залозців стає незрозумілою позиція голови Тернопільської ОДА С.Барни, який би мав бути першим захисником інтересів громади Залозців.
Як особисто мені сказав пан С.Барна під час конференції "Бізнес та влада", для нього головне - гроші та збільшення доходів бюджету за рахунок збільшення плати оренди, хто більше заплатить, той буде "господарювати" на Залозецькому ставі, і хай то буде хоч сам чорт з рогами ...
А думки та побажання громади Залізців для голови ОДА С,Барни не мають жодного значення.
Ось так, для пана С, Барни первинним є - гроші понад усе, а люди громади Залозців та їх проблеми для нього то вже вторинне.
І тут починаєш розуміти, чому так пасивно на захисті інтересів громади себе веде голова об'єднаної Залозецької громади пан Л.Фесик. А все тому, що він однопартієць С.Барни, висуванець провладної партії "солідарність" на виборах, яку в області очолює пан С.Барна.
14. 06.2017
Депутат Тернопільської обл. ради О Башта
ВО Свобода
На перший погляд здавалось що то пересічна подія нашого буденного життя - оренда гідроспоруди ставу ...
Але тут є одне але !
Мешканці Залізців під час проведення аукціону провели пікет будівлі фонду держмайна в Тернополі проти передачі в оренду ставу в Залізцях, що на Зборівщині.
Протестуючи кажуть, що вони користуються ставом вже багато років, а гідроспоруди будували ще їхні батьки і діди, також зазначають, що вони доглядають став, підтримують у належному стані, запустили туди рибу, а зараз водойму хочуть в них просто забрати. Тому протестуючи наполягають, що гідроспоруди мають бути у власності Залозецької громади, а передавати у приватні руки їх ніхто не має права.
Водойма є улюбленим місцем відпочинку всіх, і місцевих мешканців, і гостей з інших районів та областей.
Жителі громади містечка Залізці побоюються, що водойму, де вони роками проводили своє дозвілля, захоплять рейдери, а потім і приватизують. Люди категорично проти аукціону, але, як пояснюють їм чиновники, думки людей враховані, але не мають для них значення.
І тут для мене особисто, і для громади Залозців стає незрозумілою позиція голови Тернопільської ОДА С.Барни, який би мав бути першим захисником інтересів громади Залозців.
Як особисто мені сказав пан С.Барна під час конференції "Бізнес та влада", для нього головне - гроші та збільшення доходів бюджету за рахунок збільшення плати оренди, хто більше заплатить, той буде "господарювати" на Залозецькому ставі, і хай то буде хоч сам чорт з рогами ...
А думки та побажання громади Залізців для голови ОДА С,Барни не мають жодного значення.
Ось так, для пана С, Барни первинним є - гроші понад усе, а люди громади Залозців та їх проблеми для нього то вже вторинне.
І тут починаєш розуміти, чому так пасивно на захисті інтересів громади себе веде голова об'єднаної Залозецької громади пан Л.Фесик. А все тому, що він однопартієць С.Барни, висуванець провладної партії "солідарність" на виборах, яку в області очолює пан С.Барна.
14. 06.2017
Депутат Тернопільської обл. ради О Башта
ВО Свобода
Для мене гроші понад усе - С.Барна
Регіональне відділення фонду державного майна в Тернопільській області провело 12 червня аукціон на право оренди гідротехнічних споруд ставу Заложці № 5, площею 183,06 га.
На перший погляд здавалось що то пересічна подія нашого буденного життя - оренда ...
Але тут є одне але !
Мешканці Залізців під час проведення аукціону влаштували пікет будівлі фонду держмайна в Тернополі проти передачі в оренду ставу в Залізцях, що на Зборівщині. Протестуючи кажуть, що вони користуються ставом вже багато років, а гідроспоруди будували ще їхні батьки і діди, а також зазначають, що вони доглядають став, підтримують у належному стані, запустили туди рибу, а зараз водойму хочуть в них просто забрати. Тому протестуючи наполягають, що гідроспоруди мають бути у власності громади, а передавати у приватні руки їх ніхто не має права. Водойма є улюбленим місцем відпочинку всіх, і місцевих мешканців, і гостей з інших районів та областей. Жителі громади містечка Залізці побоюються, що водойму, де вони роками проводили своє дозвілля, захоплять рейдери, а потім і приватизують. Люди категорично проти аукціону, але, як пояснюють їм чиновники, їхні думки враховані, але не мають значення.
І ось тут для мене особисто, і для громади Залозців стає незрозумілою позиція голови Тернопільської ОДА С.Барни, який мав би бути першим захисником інтересів громади Залозців.
Як особисто мені сказав пан С.Барна під час конференції "Бізнес та влада : ефективний діалог заради розвитку підприємництва та торгівлі", для нього головне - гроші та збільшення доходів бюджету за рахунок збільшення плати оренди, хто більше заплатить, той буде господарювати на Залозецькому ставі, і хай то буде хоч сам чорт з рогами ...
Думки та побажання громади Залізців для голови ОДА С,Барни не мають жодного значення. Ось так, гроші понад усе для пана С, Барни. І тут починаєш розуміти, чому так пасивно на захисті інтересів громади себе веде голова об'єднаної Залозецької громади пан Л.Фесик, однопартієць С.Барни, висуванець провладної партії "солідарність" на виборах, яку в області очолює пан С.Барна.
14. 06.2017 Депутат Тернопільської обл.ради О Башта
На перший погляд здавалось що то пересічна подія нашого буденного життя - оренда ...
Але тут є одне але !
Мешканці Залізців під час проведення аукціону влаштували пікет будівлі фонду держмайна в Тернополі проти передачі в оренду ставу в Залізцях, що на Зборівщині. Протестуючи кажуть, що вони користуються ставом вже багато років, а гідроспоруди будували ще їхні батьки і діди, а також зазначають, що вони доглядають став, підтримують у належному стані, запустили туди рибу, а зараз водойму хочуть в них просто забрати. Тому протестуючи наполягають, що гідроспоруди мають бути у власності громади, а передавати у приватні руки їх ніхто не має права. Водойма є улюбленим місцем відпочинку всіх, і місцевих мешканців, і гостей з інших районів та областей. Жителі громади містечка Залізці побоюються, що водойму, де вони роками проводили своє дозвілля, захоплять рейдери, а потім і приватизують. Люди категорично проти аукціону, але, як пояснюють їм чиновники, їхні думки враховані, але не мають значення.
І ось тут для мене особисто, і для громади Залозців стає незрозумілою позиція голови Тернопільської ОДА С.Барни, який мав би бути першим захисником інтересів громади Залозців.
Як особисто мені сказав пан С.Барна під час конференції "Бізнес та влада : ефективний діалог заради розвитку підприємництва та торгівлі", для нього головне - гроші та збільшення доходів бюджету за рахунок збільшення плати оренди, хто більше заплатить, той буде господарювати на Залозецькому ставі, і хай то буде хоч сам чорт з рогами ...
Думки та побажання громади Залізців для голови ОДА С,Барни не мають жодного значення. Ось так, гроші понад усе для пана С, Барни. І тут починаєш розуміти, чому так пасивно на захисті інтересів громади себе веде голова об'єднаної Залозецької громади пан Л.Фесик, однопартієць С.Барни, висуванець провладної партії "солідарність" на виборах, яку в області очолює пан С.Барна.
14. 06.2017 Депутат Тернопільської обл.ради О Башта
Підписатися на:
Дописи (Atom)