середу, 31 липня 2019 р.

З 2014-го в 2019-тий ...

Звідки у людей така раптова "любов" до Порошенко Зеленського ? На підставі чого це любовне почуття раптом у них виникло ? Чи може не знали, а може і забули ким він був ... коли та в чиїх компаніях "відпочівав" ? "нові обличчя в політику !, нові обличчя !... " - збуджено та радісно скандувало вже нове "общество, відмовляючись від старих корумпованих політиків" ... Тому напевно і був високій рейтінг у нового обличчя Порошенко Зеленського, яке як не крути, але всеж нове тепер у нього лице ... після заміни всіх його попередніх лиць. Люди, будьте пильні та розсудливі. Розумними та по можливості мудрими ... Не ведіться на солодкі обіцянки і брехню олігархів. Головна мета олігарха лише гроші. Українці, повстанці Майдану боролись за те, щоб олігархи відійшли назавжди від керування країною, а не за те, щоб знов олігархи захопили та очолили владу в Україні ! Дати другий шанс людині, яка вас зрадила - це, напевно, те ж саме, що і дати другу кулю тому, хто з першого разу, у вас не влучив ... 

вівторок, 30 липня 2019 р.

Для чого нам рос.мовне телебачення ?

Здавалося б, цієї новини повинен тільки радіти - Україна створює всесвітній російськомовний канал для боротьби за розуми.
Ось, дивна річ. Як до влади приходять ті, хто працює в рейдерстві - в країні відразу починають рейдерів. Коли до влади приходить власник металургійних заводів і авіакомпанії - в країні відразу починають кошмарити індійський металургійний завод і авіакомпанію.
А коли до влади приходить команда російськомовних телепродюсерів - в країні відразу починаються проблеми у кінотеатрів і створюються російськомовні канали.
Щось сильно сумніваюся, що на російськомовному каналі за вплив на розуми показували б  "Червоний".чи "Кіборги", а щось підказує, що там, швидше за будуть, "Свати", "Ліга сміху", "Вечірній квартал" і "Ржевський проти Наполеона".
Дуже добре пам'ятаю ту землю на Інститутській, яка ще через добу не встигла увібрати кров, і як нога провалилася в цю полуземлю-полукровь.
І ту тумбу, яку колупав снайпер.
І ті тіла, вкриті дитячими ковдрою на площі біля "Козацького".
Дуже добре пам'ятаю ціну Майдану, щоб брати участь в реверсної русифікації країни.
Щоб повертати її назад в орбіту Імперії, яка поклала стільки життів, щоб з цієї орбіти вирватися.
Білорусь в приклад.
Існування незалежної суверенної України важливіше.
Ось чому окремі біженеці, розуміють це, а значна частина українців - ні ?
Чому тим, що не говорять Українською, потрібна україномовна Україна, а значній частини українців - ні?
Мова - базис нації. Це настільки основне явище, що про нього, в принципі, навіть не має сенсу говорити. Як лікар онколог не говорить про те, що для успішного лікування раку потрібно дихати. Можна приймати скільки завгодно хіміотерапії, але якщо ви не будете дихати, ефекту не буде. Це настільки очевидно, що ніхто з лікарів ніколи не прописує «дихання». Воно мається на увазі за замовчуванням.
В України зараз з'явився унікальний шанс. Такий шанс випадає їй раз на століття. По крайней мере, крайній раз він випав рівно сто років тому. Такі умови для самоусвідомлення себе як нації були в тисяча дев'ятсот вісімнадцятому. Тоді цей шанс було втрачено. Якщо упустити його і в цей раз - боюся, буде потрібно ще сто років.
Створення російськомовного каналу мало б сенс, якби половина країни не розуміла Української. Але вона чудово розуміє. Не існує такої проблеми - донести до населення інформацію, тому що вона не розуміє мови.
Мова зараз йде не про те, щоб Українською говорило старше покоління. Цього не станеться. Воно як говорило по-російськи, так і буде. Цього ніхто і не вимагає.
Йдеться навіть не про наших дітей.
Мова про наших онуків.
Ви знову хочете русифікувати Україну. Стільки сил було покладено, в тому числі і на міжнародній арені, стільки життів, стільки праці, щоб вирватися зі сфери впливу російської мови, яку божесільна недоімперія зробила інструментом своєї гібридної війни - а ви знову хочете затягнути країну назад.
І якщо це знову відбудеться - це буде означати тільки одне.
Що Україна знову програла.
Тому що гарантую - вони знову полізуть рятувати російську мову від Бандерівців.
Через десять років чи, через двадцять, через п'ятдесят - але обов'язково полізуть.
Нічого не матиме значення. Ні контент, ні передачі, ні супер-пупер класна аналітика, якщо така з'явиться, ні боротьба за розуми.
Значення матиме тільки одне - в Україні знову буде російськомовне телебачення.
А значить, наші онуки знову будуть говорити "па-русскі".
А, значить, стільки життів поклали марно.
Україна повинна буті Україномовною.

понеділок, 29 липня 2019 р.

Про дочасні місцеві вибори ...

  Про дочасні місцеві вибори зараз не говорить лише геть ледащий експерт-аналітик, тому що після успішних спочатку президентських, потім парламентських виборів для "слуг народу", їх так всавило від халявної перемоги, що тепер ще стала ймовірність і дочасних місцевих виборів. 
  І мотивація тут очевидна, бо тріумф "слуги народу" на парламентських виборах дає потенційну можливість повного перезавантаження ще й місцевої влади, і змогу завести туди своїх депутатів мінімальним бюджетом, тобто майже зовсім задурно, а можливо і навіть заробити грошенят на виїзних агітконцертах та продаючи "телевізор" своїм конкурентам.
  Але рішення про місцеві вибори поки ще немає, чи то "слуги" заняті формуванням складу нової врУ, чи то вгледіли відсутність правових підстав для проведення дочасних місцевих виборів ... 
  Тож давайте подумаємо разом ! 
  Навіть якщо і провести дочасні місцеві вибори зараз в 2019, то наступні чергові все одно мають бути проведені у жовтні 2020, так каже Конституція, і тут вже треба вносити зміни в Конституцію, але тоді провести вибори до кінця року аж ніяк не вийде, бо треба два голосування на двох сесіях врУ, висновок Конституційного суду, в це вже в часі не встигають, а робити це постфактум дуже суперечливо. 
  Закон, який погіршує права громад, не може мати зворотної дії в часі, вже не кажучи про те, що Конституція окремою статтею гарантує права місцевого самоврядування.
  Але саме зараз, якщо говорити людською мовою, ми маємо повний безлад і хаос в реформі децентралізації після професійного "нарізання" територій, яких припустилася влада Порошенка, коли створювала окремі об'єднані громади, і тепер в країні є цілком розбалансований адміністративно-територіальний устрій, коли частина території покрита об'єднаними громадами, частина – ніє райони, що повністю вкриті отг, а є райони, де не створено жодної отг, а виправити це швидко неможливо, оскільки потребує в ідеалі ухвалення нового закону про адміністративний територіальний устрій. 
  То що залишається Зеленському робити ?
  Якщо він всеж призначить дочасні вибори, тоді "законсервує" геть розбалансовану систему, сформовану за часів Порошенка, та "успадкує" всі помилки децентралізації, але це дасть його "слузі народу" великі кадрові дивіденди. 
  А можливо президент Зеленський обере більш корисний для країни шлях, коли разом з своєю командою використає час до чергових виборів 2020 для системних рішень і виправити попередні недоліки реформ, сформує спроможні громади та впорядкує субрегіональний рівень, а також затвердить новий територіальний устрій, на який місцеве самоврядування чекає вже десятки років ... а вже після цього зі спокійною совістю "слуги народу" можуть піти на вибори і хай виборці  розсудять.
Тим більше, що вже зараз спікери політпроекту "слуга народу", говорять, що планують провести реформу адміністративного устрою, замінивши державні адміністрації префектурами, про що теж багато говорив пан Порошенко, але так і не спромігся це зробити.


неділю, 28 липня 2019 р.

Плебеї - то насєлєніє території з правом голосу.

Навіть якщо цей текст звучатиме для вас розпачливо, насправді він є дуже тверезим і холоднокровним.
28 років – це більш ніж достатньо. За такий час нормальні країни здійснуюють такі цивілізаційні стрибки, які змінюють їх до невпізнаваності. Навмання візьміть будь-яку країну світу, поставте її поруч зі своєю і просто порівняйте, якими вони стали після 28 років існування. Вони і ми.
Коли ви порівнюєте Об'єднані Арабські Емірати 28 років тому і зараз – ви порівнюєте порожню пустелю тоді і модерні хмародери зараз.
Коли ви порівнюєте Сінгапур 28 років тому і зараз – ви порівнюєте валовий національний продукт 36 млрд доларів тоді і 336 млрд доларів зараз.
Коли ви порівнюєте Польщу 28 років тому і зараз – ви порівнюєте порожні прилавки тоді й найстабільнішу економіку в Європі зараз.
28 наших Українських років – це 5 президентів, 8 парламентів і 16 урядів. І чорна діра в центрі Європи
- з порушеними кордонами держави
- з демографією мінус 12 млн. громадян
- з олігархатом, як формою державного правління
- з відсутніми інституціями влади
- з убитим середнім класом
- з субсидіями для 60% населення
- з цвинтарями, які займають 5-у частину площі
- з найвищими на континенті міграційними настроями
Звісно, не варто порівнювати щось із пальцем, але 28 років - це предостатньо часу, аби довести світові, чи спроможний народ творити свою успішну державу.
За час незалежності в Україні провели загальнонаціональні вибори 23 рази, і  прийшли в 2019-й рік із таким “прогресом”, який сформулювати можна так - тепер у нас в більшості є лише насєлєніє території
- хто всі ці люди, які голосують за кума Путіна на п’ятому році війни з Путіним ?
- хто всі ці люди, які вважають галичан фашистами ?
- хто всі ці люди, які вимагають відновлення мережі “вконтакте”, російських серіалів про ментів, гастролей зірок блатного шансону ?
- хто всі ці люди, які ігнорують державну мову, хоча мова Українська конституційно закріплена ?
- хто всі ці люди, які повноту влади віддають артистові комічного жанру ?
То плебеї.  А коли їх назвають плебеями, то вони ображають. А плебей, то лише термін із древньоримського права, що означає “вільні, але незнатні люди”. 
От Україну і населяють вільні, але незнатні люди, неосвічені, примітивні, які книжок не купують і не читають, історією свого краю не цікавляться, інтелектуально не ростуть, за кордон не їздять, іноземних мов не вчать, радянську минувшину не переосмислюють, живуть у зомбоящиках ... Просто собі живуть - вільні, але незнатні. Вільні, але не шляхетні, зате з правом голосу. У цьому й основна відмінність із древньоримським правом, бо там плебеї не мали права голосу, а наші мають.
А тепер пан Зеленський відчинив скриньку Пандори, і запровадив моду на дилетантство, зробивши шармовою посередність. Він демонструє плебеям, що не варто соромитися своєї недалекості, навпаки – варто бути максимально натуральним у проявах своєї малограмотності. Всі натуральні люди – страшенно шармові. Тому-то натуральне плебейство стало центральною ідентичністю в цій країні. Вони засмакували свою кількісну перевагу. В них нарешті розправилися крила від того, що справа і зліва від них – такі ж невимогливі люди, і їх більше, і їх цілий дивізіон, а коли їм кажуть трішки увімкнути залишки мізків, вони хором відповідають : а нас - рать.
Драма 28-річної України полягає у питанні : кого у нас все-таки більше ?
Ми заходимо в час, коли якісна інтелектуальна креативна свідомо-українська частина суспільства становить меншість. 28 років тривав виховний процес над народом, який 28 років годували ерзац-культурою, примітивним тєлєвізором і пофігізмом щодо власної держави. 28 років тривало лабораторне вирощування людини, яка житиме в районі, де був голодомор, і радо при цьому голосуватиме за вбивць. 28 років плекався еталонний мазохіст, який з усіх можливих синдромів обрав для себе стокгольмський. 28 років будь-яке навернення до Українських цінностей спочатку присікалося, потім висміювалося, а потім таврувалося. 28 років – це вже друге покоління, а це означає, що в Україні підростає нова генерація новітнього “совка”, оснащеного сучасними гаджетами, в якому лунає російській реп, “россия24”, “новая волна” в Сочи, “жара” в Баку, ювілейний концерт Надєжди Кадишевої. 28 років – це час, за який перебування в орбіті “русского мира” стало не лише нормою, але й духовною потребою. І ви це нічим не зіб'єте. Це – заводські параметри. Це – матриця.
І тепер, коли позаду 28 років, за які інші країни ставали членами ЄС і НАТО, настав час пограти в простеньку вікторину, де лише два варіанти відповідей : так і ні
- чи вірите ви, що в Україні на всій території буде повнокровно діяти єдина державна мова ?
- чи вірите ви, що мешканці Юго-Востока примкнуть до модерного проекту Європейської України, якщо це передбачає повну відмову від радянської отрути ?
- чи вірите ви, що Крим, де більшість населення є етнічними росіянами, коли-небудь буде українським не формально, а по духу ?
- чи вірите ви, що мама убитого луганського ополченця погодиться на україномовного україноцентричного патріота-президента ?
- чи вірите ви, що Харків коли-небудь добровільно відмовиться від маршала Жукова ?
- чи вірите ви, що в Одесі мером може стати воїн російсько-української війни ?
чи, чи, чи… Є сотні запитань, які починаються на “чи”, а закінчуються на “ні”.
Питання не в тому, хто сильніший.
Питання в тому, кого більше. Як на мене, в Україні зараз більше насєлєнія, яке готове просто населяти територію країни. Насєлєніє довго чекало свого виходу на авансцену. Воно терпіло всіх цих вишиваних вискочок із промовами про мову, пам'ять, героїв і всяку хрєнь, яку, за словами насєлєнія, на хліб не намастиш. Насєлєніє легко погодиться на холодильник, навіть якщо цей холодильник стоятиме в “русском мире” і рубльовій зоні. Бо воно, насєлєніє, все одно там перебувало ментально всі ці роки і навіть не робило спроб бодай подумати про альтернативу. А проукраїнські сили були занадто кволими і місцями навіть кумедними, аби могти заразити собою бодай одного донецького бика.
 Від Сяну до Дону – це гарно звучить лише у гІмні. А на ділі гімно' з Дону перекриє будь-які потуги Сяну. Дон переміг Сян. Дон хоче дружити зі своїм гвалтівником. Дон закоханий у свого кривдника. Він уже завтра готовий обійнятися з тим, хто закатрупив 13 тисяч звитяжців. Дон готовий амністувати кожного бойовика, який щиро ненавидить київську хунту. Дон просто хоче бути собою, що значить – одномовно російськомовним, ватним, проросійським, колабораційним. Це його право. Він – вільна людина.
 28 років – коту під хвіст. Не ліпиться Сян і Дон докупи. Ніякі не брати, а так … вимушені співмешканці однієї комунальної квартири, яка дісталася у спадок від дяді Сталіна. 28 років Сян мріяв про Європу, а Дон тим часом укріплював свій євразійський ретро-світогляд. Плебеї радше здохнуть, аніж відмовляться від Дня Пабєди, який їм “порохом пропах”.
 Зараз їхній зоряний час. Вони на підйомі. Консенсус із ними є неможливий. Тому що вони ніколи не пристануть на Українські правила гри. Вони ніколи не перейдуть на Український бік, бо в їхніх бараках зрадників стріляють першими. Українська мова не підходить для їхніх щелеп. Українська пам’ять є для них ворожою. Українська культура є для них сільською. 28 років вони терпіли забавляння в українську Україну, а тепер, коли вона їм поперек горла стала, вони просто хочуть бути собою. Оскільки їх більше, вони резонно ставлять запитання: хочете бути з нами – будьте. Проте вони ніколи не поставлять запитання : а що нам треба зробити, аби бути з вами ?
Звертаючись до проукраїнської меншини – так що ? В якому настрої святкуватимете 24 серпня ?
Вас макнули по повній програмі. Вас із головою накрили зеленим рядном і наказали тихенько дихати в тряпочку. Вас прирекли на Медведчука. Країну, за яку ви й ваші діди проливали кров, отак легко, під спалахи їхніх весільних фотографів-мажоритарників, віддали в одні руки, в необмежену владу коміка, для якого Томос – це термос, а Україна – проститутка з німецького порно. Тож далі відроджуйте гаївки і щедрівки, далі діставайте з бабусиних скринь коралі та інші цяцьки, далі переконуйте самих себе у “Схід і Захід разом”, далі називайте братами й сестрами тих, хто дивиться на вас, як на екзотичних аборигенів – у вас попереду ціла вічність перебування в меншості на своїй рідній начебто землі.
24 серпня поставлю свічку за воїна Андрія, який пішов на війну захищати Україну і там загинув. Наводчиком для снайпера, який вбив Андрія, був місцевий мешканець - дідок з українським паспортом, який охоче проголосував на останніх виборах за росмір ...
З вікна видно недобудовану хату Андрія, який хотів там жити з дружиною і двома дітьми. Він звів лише перший поверх. З його фундаменту за цей час вимахала двометрова береза. Це – моя Україна. Недобудований перший поверх. 28 років.

Тільки стіна ...

Тільки стіна ! Нікого в днр/лнр вже не перевиховати. Є речі, закладені генетично.
Якщо населення так легко пішли на так званий референдум про так звану незалежність Донецької і Луганської областей, це значить, що стіну треба зводити вже і сьогодні, треба відокремитися від цієї чортової ракової пухлини, а за роки війни Україна довела, що зможе прожити без східних регіонів, охоплених сепаратистськими проросійськими антиукраїнськими настроями.
За останні роки вже всі це зрозуміли - Донбас не годує, а лише жене порожняк.
Ми проживемо і без нього, він нам не потрібен. Ті, хто за Україну, повинні зібрати речі, виїхати з днр/лнр назавжди, почати нове життя на мирних територіях України.
Протягом останніх 100 років на території колишнього срср йшов "негативний відбір" населення, який привів до ментальної катастрофи як на Росії, так і в Україні.
Вся справа тут в генетиці, точніше, в її негативному відборі. Якщо постійно винищувати кращих та не давати їм можливости залишати своїх нащадків, тоді і запанує в державі "негативний відбір". 
Для прикладу, у Північній Кореї змінилося вже три покоління вождів, йшов негативний відбір, наверх пробивалися нікчеми, а все позитивне засилали в табори, в'язниці, розстрільні підвали, і через це сито у них пройшли кілька поколінь.
Те ж саме відбувалося на території колишньої Російської імперії, яка окупувала значну території України. Перша світова, громадянська війна, революція 1917-го. Ті, хто не підтримали революцію, або загинули, або емігрували. У підсумку перше покоління срср - це діти тих, хто або воював за більшовиків, або сидів, підібравши хвіст.
А потім була друга світова, де сама героїчна та активна частина народу загинула на фронтах, потрапила в полон, емігрувала, згинула в таборах ... І народилося чергове "нове" покоління - вже від тих, хто ніколи не виступав проти влади рад ... 
І таке негативне відсіювання триває більше 100 років.
Рівно те ж саме, або ще гірше, відбувалося і в Україні з 1917-го по 1991-й ... 2019-й
Олігархи-гниди, які зараз, в умовах війни, продовжують красти та будувати свої корупційні схеми - це нащадки саме тих, хто пройшов негативний відбір совітської влади. Їх батьки та діди вели себе так само і в 1917-му і в 1941-му, а тепер внуки в 2019-му
Це страшно та моторошно. 
Але ще поки усвідомлюєш, що скільки б Українців не пропускали через сито негативного відбору, до кінця нас ще не просіяли, і ще залишилися ті, хто дав нові сходи - Захисників України від російської окупації.

вівторок, 9 липня 2019 р.

Заблокований ...

Мій основний профіль Олександр Башта заблокований вже 4 рази з початку року.
Моя криївка Олександр Башта теж заблокована без можливости оскаоження.
Пишу з криївки, яку теж часто блокують.
З початком активною фази виборів президента в Україні, яка одразу перейшла у дострокові вибори до врУ, активних Українських Націоналістів у мордокнизі безапеляційно блокують та видаляють. І робиться це все за доносами та наклепами антиукраїнської наволочі, яка дуже прагне повернення "русскава міра" в Україну.
Знову на 30 діб за слова Шевчена та Франка, які "не відповідають стандартам єс", мою сторінку забанили. Криївка теж забанена.
Здивувався. Останнім часом в більшості зайнятий проблемами вибору в Україні, що не встигаю писати дописи про московію та їх "мір" на своїй основній офіційній сторінці, за що часто блокували.
За що ж забанили ? Не повірите. Тепер Націоналістів банять за дописи чи наші коментарі під якимось дописом, написані 3-4-5 років тому.
Для прикладу, віршик
"Пада сніг на поріг, на порозі слизько, утікайте м......, бо Бандера близько " !
Уявляєте, як це треба було сидіти та порпатися, все перечитувати і вишукувати слова, якими ще Шевченко називав тих, хто живе на московії ... чи Франко та і весь світ називає євреїв ?
А за всім відоме Свободівське фото-колаж "матюки перетворюють тебе на ... неосвітченого громадянина країни, яка межує з Україною на сході", банять одразу.
Це ж скільки часу на це у них пішло ... а скільки ресурсів ...
І у тому процесі блокування я не поодинокий. Українських Націоналістів системно і наполегливо, ті хто зараз при влади і безкарно грабує Україну, страшенно бояться, тому і блокують наші сторінки. Вони розуміють, що тільки Націоналісти для них реальна та сама небезпечна загроза, а з рештою "політиків" вони вже домовились ...
#Є_Свобода_буде_Україна
#Україна_понад_усе

понеділок, 1 липня 2019 р.

Петя посварився з Бєнєю ... а лихоманить всю Україну

Про верески шоколадників про "реванш".
Всі дії Порошенко з 2014 року були спрямовані на збереження "русскава мира" в Україні. І не просто збереження. Було кероване зростання впливу "русскава мира". Порошенко робив все, щоб малороси піднеслися духом і побачили можливість політичного відродження "рартії регіонів".
Саме представник ригів мав стати головним суперником Порошенко на виборах 2019 року.
Безумовно, Порошенко бачив настрої основної маси українського електорату. Без голосів Криму і ОРДЛО український кандидат без варіантів громив малороса.
Природно, Порошенко розраховував вийти до другого туру з малоросом і розгромити його там.
Саме тому всі 5 років Порошенко годував Медведчука, Бойко, Кернеса, Труханова, Мураєва, Вілкула, Ахметова і мочив всіх, хто міг створити йому конкуренцію з української сторони.
Порошенко і його обслуга почали з Українських Націоналістів, які були самі небезпечні для нього.
І шоколадне лайно лилося в потрібних напрямках. Тому що за рік до виборів всі соцопитування показували, що в другому турі Порошенко перемагав тільки Бойко.
І все йшло більш менш за планом до сварки Порошенка з Коломойським і відповідно появи в соцопитуваннях Зеленського.
Тут у Порошенка вже виникла проблема виходу в другий тур. І тут "раптово" малороси не змогли виставити єдиного кандидата. За це і Медведчук, і Ахметов отримали указами Порошенко хороші фінансові компенсатори. Перший збільшив свою частку на бензиновому ринку України, другий на енергетичному. Це з самого гучного і відомого.
Коломойський руками свого Зеленський поламав цинічний задум Порошенко.
Але "русскій мір", який Порошенко мав всі повноваження обнулити ще в 2014 році, розквітнув за 5 років, і саме завдяки Порошенко.
Тому що він думав не про Україну, а про себе.
Як ще 5 років зі своєю шоколадною шоблой, замаскованої вишиванками, імітувати реформи, боротьбу з Росією і обкрадати український народ під крики "Росія агресор".