З 2014-го в 2019-тий ...

Звідки у людей така раптова "любов" до Порошенко Зеленського ? На підставі чого це любовне почуття раптом у них виникло ? Чи може не знали, а може і забули ким він був ... коли та в чиїх компаніях "відпочівав" ? "нові обличчя в політику !, нові обличчя !... " - збуджено та радісно скандувало вже нове "общество, відмовляючись від старих корумпованих політиків" ... Тому напевно і був високій рейтінг у нового обличчя Порошенко Зеленського, яке як не крути, але всеж нове тепер у нього лице ... після заміни всіх його попередніх лиць. Люди, будьте пильні та розсудливі. Розумними та по можливості мудрими ... Не ведіться на солодкі обіцянки і брехню олігархів. Головна мета олігарха лише гроші. Українці, повстанці Майдану боролись за те, щоб олігархи відійшли назавжди від керування країною, а не за те, щоб знов олігархи захопили та очолили владу в Україні ! Дати другий шанс людині, яка вас зрадила - це, напевно, те ж саме, що і дати другу кулю тому, хто з першого разу, у вас не влучив ... 

Для чого нам рос.мовне телебачення ?

Здавалося б, цієї новини повинен тільки радіти - Україна створює всесвітній російськомовний канал для боротьби за розуми.
Ось, дивна річ. Як до влади приходять ті, хто працює в рейдерстві - в країні відразу починають рейдерів. Коли до влади приходить власник металургійних заводів і авіакомпанії - в країні відразу починають кошмарити індійський металургійний завод і авіакомпанію.
А коли до влади приходить команда російськомовних телепродюсерів - в країні відразу починаються проблеми у кінотеатрів і створюються російськомовні канали.
Щось сильно сумніваюся, що на російськомовному каналі за вплив на розуми показували б  "Червоний".чи "Кіборги", а щось підказує, що там, швидше за будуть, "Свати", "Ліга сміху", "Вечірній квартал" і "Ржевський проти Наполеона".
Дуже добре пам'ятаю ту землю на Інститутській, яка ще через добу не встигла увібрати кров, і як нога провалилася в цю полуземлю-полукровь.
І ту тумбу, яку колупав снайпер.
І ті тіла, вкриті дитячими ковдрою на площі біля "Козацького".
Дуже добре пам'ятаю ціну Майдану, щоб брати участь в реверсної русифікації країни.
Щоб повертати її назад в орбіту Імперії, яка поклала стільки життів, щоб з цієї орбіти вирватися.
Білорусь в приклад.
Існування незалежної суверенної України важливіше.
Ось чому окремі біженеці, розуміють це, а значна частина українців - ні ?
Чому тим, що не говорять Українською, потрібна україномовна Україна, а значній частини українців - ні?
Мова - базис нації. Це настільки основне явище, що про нього, в принципі, навіть не має сенсу говорити. Як лікар онколог не говорить про те, що для успішного лікування раку потрібно дихати. Можна приймати скільки завгодно хіміотерапії, але якщо ви не будете дихати, ефекту не буде. Це настільки очевидно, що ніхто з лікарів ніколи не прописує «дихання». Воно мається на увазі за замовчуванням.
В України зараз з'явився унікальний шанс. Такий шанс випадає їй раз на століття. По крайней мере, крайній раз він випав рівно сто років тому. Такі умови для самоусвідомлення себе як нації були в тисяча дев'ятсот вісімнадцятому. Тоді цей шанс було втрачено. Якщо упустити його і в цей раз - боюся, буде потрібно ще сто років.
Створення російськомовного каналу мало б сенс, якби половина країни не розуміла Української. Але вона чудово розуміє. Не існує такої проблеми - донести до населення інформацію, тому що вона не розуміє мови.
Мова зараз йде не про те, щоб Українською говорило старше покоління. Цього не станеться. Воно як говорило по-російськи, так і буде. Цього ніхто і не вимагає.
Йдеться навіть не про наших дітей.
Мова про наших онуків.
Ви знову хочете русифікувати Україну. Стільки сил було покладено, в тому числі і на міжнародній арені, стільки життів, стільки праці, щоб вирватися зі сфери впливу російської мови, яку божесільна недоімперія зробила інструментом своєї гібридної війни - а ви знову хочете затягнути країну назад.
І якщо це знову відбудеться - це буде означати тільки одне.
Що Україна знову програла.
Тому що гарантую - вони знову полізуть рятувати російську мову від Бандерівців.
Через десять років чи, через двадцять, через п'ятдесят - але обов'язково полізуть.
Нічого не матиме значення. Ні контент, ні передачі, ні супер-пупер класна аналітика, якщо така з'явиться, ні боротьба за розуми.
Значення матиме тільки одне - в Україні знову буде російськомовне телебачення.
А значить, наші онуки знову будуть говорити "па-русскі".
А, значить, стільки життів поклали марно.
Україна повинна буті Україномовною.

Про дочасні місцеві вибори ...

  Про дочасні місцеві вибори зараз не говорить лише геть ледащий експерт-аналітик, тому що після успішних спочатку президентських, потім парламентських виборів для "слуг народу", їх так всавило від халявної перемоги, що тепер ще стала ймовірність і дочасних місцевих виборів. 
  І мотивація тут очевидна, бо тріумф "слуги народу" на парламентських виборах дає потенційну можливість повного перезавантаження ще й місцевої влади, і змогу завести туди своїх депутатів мінімальним бюджетом, тобто майже зовсім задурно, а можливо і навіть заробити грошенят на виїзних агітконцертах та продаючи "телевізор" своїм конкурентам.
  Але рішення про місцеві вибори поки ще немає, чи то "слуги" заняті формуванням складу нової врУ, чи то вгледіли відсутність правових підстав для проведення дочасних місцевих виборів ... 

  Тож давайте подумаємо разом ! 
  Навіть якщо і провести дочасні місцеві вибори зараз в 2019, то наступні чергові все одно мають бути проведені у жовтні 2020, так каже Конституція, і тут вже треба вносити зміни в Конституцію, але тоді провести вибори до кінця року аж ніяк не вийде, бо треба два голосування на двох сесіях врУ, висновок Конституційного суду, в це вже в часі не встигають, а робити це постфактум дуже суперечливо. 

  Закон, який погіршує права громад, не може мати зворотної дії в часі, вже не кажучи про те, що Конституція окремою статтею гарантує права місцевого самоврядування.

  Але саме зараз, якщо говорити людською мовою, ми маємо повний безлад і хаос в реформі децентралізації після професійного "нарізання" територій, яких припустилася влада Порошенка, коли створювала окремі об'єднані громади, і тепер в країні є цілком розбалансований адміністративно-територіальний устрій, коли частина території покрита об'єднаними громадами, частина – ні, є райони, що повністю вкриті отг, а є райони, де не створено жодної отг, а виправити це швидко неможливо, оскільки потребує в ідеалі ухвалення нового закону про адміністративний територіальний устрій. 

  То що залишається Зеленському робити ?

  Якщо він всеж призначить дочасні вибори, тоді "законсервує" геть розбалансовану систему, сформовану за часів Порошенка, та "успадкує" всі помилки децентралізації, але це дасть його "слузі народу" великі кадрові дивіденди. 

  А можливо президент Зеленський обере більш корисний для країни шлях, коли разом з своєю командою використає час до чергових виборів 2020 для системних рішень і виправити попередні недоліки реформ, сформує спроможні громади та впорядкує субрегіональний рівень, а також затвердить новий територіальний устрій, на який місцеве самоврядування чекає вже десятки років ... а вже після цього зі спокійною совістю "слуги народу" можуть піти на вибори і хай виборці  розсудять.

Тим більше, що вже зараз спікери політпроекту "слуга народу", говорять, що планують провести реформу адміністративного устрою, замінивши державні адміністрації префектурами, про що теж багато говорив пан Порошенко, але так і не спромігся це зробити.

Плебеї - то насєлєніє території з правом голосу.

Навіть якщо цей текст звучатиме для вас розпачливо, насправді він є дуже тверезим і холоднокровним.
28 років – це більш ніж достатньо. За такий час нормальні країни здійснуюють такі цивілізаційні стрибки, які змінюють їх до невпізнаваності. Навмання візьміть будь-яку країну світу, поставте її поруч зі своєю і просто порівняйте, якими вони стали після 28 років існування. Вони і ми.
Коли ви порівнюєте Об'єднані Арабські Емірати 28 років тому і зараз – ви порівнюєте порожню пустелю тоді і модерні хмародери зараз.
Коли ви порівнюєте Сінгапур 28 років тому і зараз – ви порівнюєте валовий національний продукт 36 млрд доларів тоді і 336 млрд доларів зараз.
Коли ви порівнюєте Польщу 28 років тому і зараз – ви порівнюєте порожні прилавки тоді й найстабільнішу економіку в Європі зараз.
28 наших Українських років – це 5 президентів, 8 парламентів і 16 урядів. І чорна діра в центрі Європи
- з порушеними кордонами держави
- з демографією мінус 12 млн. громадян
- з олігархатом, як формою державного правління
- з відсутніми інституціями влади
- з убитим середнім класом
- з субсидіями для 60% населення
- з цвинтарями, які займають 5-у частину площі
- з найвищими на континенті міграційними настроями

Звісно, не варто порівнювати щось із пальцем, але 28 років - це предостатньо часу, аби довести світові, чи спроможний народ творити свою успішну державу.
За час незалежності в Україні провели загальнонаціональні вибори 23 рази, і  прийшли в 2019-й рік із таким “прогресом”, який сформулювати можна так - тепер у нас в більшості є лише насєлєніє території
- хто всі ці люди, які голосують за кума Путіна на п’ятому році війни з Путіним ?
- хто всі ці люди, які вважають галичан фашистами ?
- хто всі ці люди, які вимагають відновлення мережі “вконтакте”, російських серіалів про ментів, гастролей зірок блатного шансону ?
- хто всі ці люди, які ігнорують державну мову, хоча мова Українська конституційно закріплена ?
- хто всі ці люди, які повноту влади віддають артистові комічного жанру ?
То плебеї.  А коли їх назвають плебеями, то вони ображають. А плебей, то лише термін із древньоримського права, що означає “вільні, але незнатні люди”. 

От Україну і населяють вільні, але незнатні люди, неосвічені, примітивні, які книжок не купують і не читають, історією свого краю не цікавляться, інтелектуально не ростуть, за кордон не їздять, іноземних мов не вчать, радянську минувшину не переосмислюють, живуть у зомбоящиках ... Просто собі живуть - вільні, але незнатні. Вільні, але не шляхетні, зате з правом голосу. У цьому й основна відмінність із древньоримським правом, бо там плебеї не мали права голосу, а наші мають.
А тепер пан Зеленський відчинив скриньку Пандори, і запровадив моду на дилетантство, зробивши шармовою посередність. Він демонструє плебеям, що не варто соромитися своєї недалекості, навпаки – варто бути максимально натуральним у проявах своєї малограмотності. Всі натуральні люди – страшенно шармові. Тому-то натуральне плебейство стало центральною ідентичністю в цій країні. Вони засмакували свою кількісну перевагу. В них нарешті розправилися крила від того, що справа і зліва від них – такі ж невимогливі люди, і їх більше, і їх цілий дивізіон, а коли їм кажуть трішки увімкнути залишки мізків, вони хором відповідають : а нас - рать.
Драма 28-річної України полягає у питанні : кого у нас все-таки більше ?
Ми заходимо в час, коли якісна інтелектуальна креативна свідомо-українська частина суспільства становить меншість. 28 років тривав виховний процес над народом, який 28 років годували ерзац-культурою, примітивним тєлєвізором і пофігізмом щодо власної держави. 28 років тривало лабораторне вирощування людини, яка житиме в районі, де був голодомор, і радо при цьому голосуватиме за вбивць. 28 років плекався еталонний мазохіст, який з усіх можливих синдромів обрав для себе стокгольмський. 28 років будь-яке навернення до Українських цінностей спочатку присікалося, потім висміювалося, а потім таврувалося. 28 років – це вже друге покоління, а це означає, що в Україні підростає нова генерація новітнього “совка”, оснащеного сучасними гаджетами, в якому лунає російській реп, “россия24”, “новая волна” в Сочи, “жара” в Баку, ювілейний концерт Надєжди Кадишевої. 28 років – це час, за який перебування в орбіті “русского мира” стало не лише нормою, але й духовною потребою. І ви це нічим не зіб'єте. Це – заводські параметри. Це – матриця.
І тепер, коли позаду 28 років, за які інші країни ставали членами ЄС і НАТО, настав час пограти в простеньку вікторину, де лише два варіанти відповідей : так і ні
- чи вірите ви, що в Україні на всій території буде повнокровно діяти єдина державна мова ?
- чи вірите ви, що мешканці Юго-Востока примкнуть до модерного проекту Європейської України, якщо це передбачає повну відмову від радянської отрути ?
- чи вірите ви, що Крим, де більшість населення є етнічними росіянами, коли-небудь буде українським не формально, а по духу ?
- чи вірите ви, що мама убитого луганського ополченця погодиться на україномовного україноцентричного патріота-президента ?
- чи вірите ви, що Харків коли-небудь добровільно відмовиться від маршала Жукова ?
- чи вірите ви, що в Одесі мером може стати воїн російсько-української війни ?
чи, чи, чи… Є сотні запитань, які починаються на “чи”, а закінчуються на “ні”.
Питання не в тому, хто сильніший.
Питання в тому, кого більше. Як на мене, в Україні зараз більше насєлєнія, яке готове просто населяти територію країни. Насєлєніє довго чекало свого виходу на авансцену. Воно терпіло всіх цих вишиваних вискочок із промовами про мову, пам'ять, героїв і всяку хрєнь, яку, за словами насєлєнія, на хліб не намастиш. Насєлєніє легко погодиться на холодильник, навіть якщо цей холодильник стоятиме в “русском мире” і рубльовій зоні. Бо воно, насєлєніє, все одно там перебувало ментально всі ці роки і навіть не робило спроб бодай подумати про альтернативу. А проукраїнські сили були занадто кволими і місцями навіть кумедними, аби могти заразити собою бодай одного донецького бика.
 Від Сяну до Дону – це гарно звучить лише у гІмні. А на ділі гімно' з Дону перекриє будь-які потуги Сяну. Дон переміг Сян. Дон хоче дружити зі своїм гвалтівником. Дон закоханий у свого кривдника. Він уже завтра готовий обійнятися з тим, хто закатрупив 13 тисяч звитяжців. Дон готовий амністувати кожного бойовика, який щиро ненавидить київську хунту. Дон просто хоче бути собою, що значить – одномовно російськомовним, ватним, проросійським, колабораційним. Це його право. Він – вільна людина.
 28 років – коту під хвіст. Не ліпиться Сян і Дон докупи. Ніякі не брати, а так … вимушені співмешканці однієї комунальної квартири, яка дісталася у спадок від дяді Сталіна. 28 років Сян мріяв про Європу, а Дон тим часом укріплював свій євразійський ретро-світогляд. Плебеї радше здохнуть, аніж відмовляться від Дня Пабєди, який їм “порохом пропах”.
 Зараз їхній зоряний час. Вони на підйомі. Консенсус із ними є неможливий. Тому що вони ніколи не пристануть на Українські правила гри. Вони ніколи не перейдуть на Український бік, бо в їхніх бараках зрадників стріляють першими. Українська мова не підходить для їхніх щелеп. Українська пам’ять є для них ворожою. Українська культура є для них сільською. 28 років вони терпіли забавляння в українську Україну, а тепер, коли вона їм поперек горла стала, вони просто хочуть бути собою. Оскільки їх більше, вони резонно ставлять запитання: хочете бути з нами – будьте. Проте вони ніколи не поставлять запитання : а що нам треба зробити, аби бути з вами ?
Звертаючись до проукраїнської меншини – так що ? В якому настрої святкуватимете 24 серпня ?
Вас макнули по повній програмі. Вас із головою накрили зеленим рядном і наказали тихенько дихати в тряпочку. Вас прирекли на Медведчука. Країну, за яку ви й ваші діди проливали кров, отак легко, під спалахи їхніх весільних фотографів-мажоритарників, віддали в одні руки, в необмежену владу коміка, для якого Томос – це термос, а Україна – проститутка з німецького порно. Тож далі відроджуйте гаївки і щедрівки, далі діставайте з бабусиних скринь коралі та інші цяцьки, далі переконуйте самих себе у “Схід і Захід разом”, далі називайте братами й сестрами тих, хто дивиться на вас, як на екзотичних аборигенів – у вас попереду ціла вічність перебування в меншості на своїй рідній начебто землі.
24 серпня поставлю свічку за воїна Андрія, який пішов на війну захищати Україну і там загинув. Наводчиком для снайпера, який вбив Андрія, був місцевий мешканець - дідок з українським паспортом, який охоче проголосував на останніх виборах за росмір ...
З вікна видно недобудовану хату Андрія, який хотів там жити з дружиною і двома дітьми. Він звів лише перший поверх. З його фундаменту за цей час вимахала двометрова береза. Це – моя Україна. Недобудований перший поверх. 28 років.

Тільки стіна ...

Тільки стіна ! Нікого в днр/лнр вже не перевиховати. Є речі, закладені генетично.
Якщо населення так легко пішли на так званий референдум про так звану незалежність Донецької і Луганської областей, це значить, що стіну треба зводити вже і сьогодні, треба відокремитися від цієї чортової ракової пухлини, а за роки війни Україна довела, що зможе прожити без східних регіонів, охоплених сепаратистськими проросійськими антиукраїнськими настроями.
За останні роки вже всі це зрозуміли - Донбас не годує, а лише жене порожняк.
Ми проживемо і без нього, він нам не потрібен. Ті, хто за Україну, повинні зібрати речі, виїхати з днр/лнр назавжди, почати нове життя на мирних територіях України.
Протягом останніх 100 років на території колишнього срср йшов "негативний відбір" населення, який привів до ментальної катастрофи як на Росії, так і в Україні.
Вся справа тут в генетиці, точніше, в її негативному відборі. Якщо постійно винищувати кращих та не давати їм можливости залишати своїх нащадків, тоді і запанує в державі "негативний відбір". 
Для прикладу, у Північній Кореї змінилося вже три покоління вождів, йшов негативний відбір, наверх пробивалися нікчеми, а все позитивне засилали в табори, в'язниці, розстрільні підвали, і через це сито у них пройшли кілька поколінь.
Те ж саме відбувалося на території колишньої Російської імперії, яка окупувала значну території України. Перша світова, громадянська війна, революція 1917-го. Ті, хто не підтримали революцію, або загинули, або емігрували. У підсумку перше покоління срср - це діти тих, хто або воював за більшовиків, або сидів, підібравши хвіст.
А потім була друга світова, де сама героїчна та активна частина народу загинула на фронтах, потрапила в полон, емігрувала, згинула в таборах ... І народилося чергове "нове" покоління - вже від тих, хто ніколи не виступав проти влади рад ... 
І таке негативне відсіювання триває більше 100 років.
Рівно те ж саме, або ще гірше, відбувалося і в Україні з 1917-го по 1991-й ... 2019-й
Олігархи-гниди, які зараз, в умовах війни, продовжують красти та будувати свої корупційні схеми - це нащадки саме тих, хто пройшов негативний відбір совітської влади. Їх батьки та діди вели себе так само і в 1917-му і в 1941-му, а тепер внуки в 2019-му
Це страшно та моторошно. 
Але ще поки усвідомлюєш, що скільки б Українців не пропускали через сито негативного відбору, до кінця нас ще не просіяли, і ще залишилися ті, хто дав нові сходи - Захисників України від російської окупації.

Заблокований ...

Мій основний профіль Олександр Башта заблокований вже 4 рази з початку року.
Моя криївка Олександр Башта теж заблокована без можливости оскаоження.
Пишу з криївки, яку теж часто блокують.

З початком активною фази виборів президента в Україні, яка одразу перейшла у дострокові вибори до врУ, активних Українських Націоналістів у мордокнизі безапеляційно блокують та видаляють. І робиться це все за доносами та наклепами антиукраїнської наволочі, яка дуже прагне повернення "русскава міра" в Україну.
Знову на 30 діб за слова Шевчена та Франка, які "не відповідають стандартам єс", мою сторінку забанили. Криївка теж забанена.
Здивувався. Останнім часом в більшості зайнятий проблемами вибору в Україні, що не встигаю писати дописи про московію та їх "мір" на своїй основній офіційній сторінці, за що часто блокували.
За що ж забанили ? Не повірите. Тепер Націоналістів банять за дописи чи наші коментарі під якимось дописом, написані 3-4-5 років тому.
Для прикладу, віршик
"Пада сніг на поріг, на порозі слизько, утікайте м......, бо Бандера близько " !
Уявляєте, як це треба було сидіти та порпатися, все перечитувати і вишукувати слова, якими ще Шевченко називав тих, хто живе на московії ... чи Франко та і весь світ називає євреїв ?
А за всім відоме Свободівське фото-колаж "матюки перетворюють тебе на ... неосвітченого громадянина країни, яка межує з Україною на сході", банять одразу.
Це ж скільки часу на це у них пішло ... а скільки ресурсів ...
І у тому процесі блокування я не поодинокий. Українських Націоналістів системно і наполегливо, ті хто зараз при влади і безкарно грабує Україну, страшенно бояться, тому і блокують наші сторінки. Вони розуміють, що тільки Націоналісти для них реальна та сама небезпечна загроза, а з рештою "політиків" вони вже домовились ...
#Є_Свобода_буде_Україна
#Україна_понад_усе

Петя посварився з Бєнєю ... а лихоманить всю Україну

Про верески шоколадників про "реванш".
Всі дії Порошенко з 2014 року були спрямовані на збереження "русскава мира" в Україні. І не просто збереження. Було кероване зростання впливу "русскава мира". Порошенко робив все, щоб малороси піднеслися духом і побачили можливість політичного відродження "рартії регіонів".
Саме представник ригів мав стати головним суперником Порошенко на виборах 2019 року.
Безумовно, Порошенко бачив настрої основної маси українського електорату. Без голосів Криму і ОРДЛО український кандидат без варіантів громив малороса.
Природно, Порошенко розраховував вийти до другого туру з малоросом і розгромити його там.
Саме тому всі 5 років Порошенко годував Медведчука, Бойко, Кернеса, Труханова, Мураєва, Вілкула, Ахметова і мочив всіх, хто міг створити йому конкуренцію з української сторони.
Порошенко і його обслуга почали з Українських Націоналістів, які були самі небезпечні для нього.
І шоколадне лайно лилося в потрібних напрямках. Тому що за рік до виборів всі соцопитування показували, що в другому турі Порошенко перемагав тільки Бойко.
І все йшло більш менш за планом до сварки Порошенка з Коломойським і відповідно появи в соцопитуваннях Зеленського.
Тут у Порошенка вже виникла проблема виходу в другий тур. І тут "раптово" малороси не змогли виставити єдиного кандидата. За це і Медведчук, і Ахметов отримали указами Порошенко хороші фінансові компенсатори. Перший збільшив свою частку на бензиновому ринку України, другий на енергетичному. Це з самого гучного і відомого.
Коломойський руками свого Зеленський поламав цинічний задум Порошенко.
Але "русскій мір", який Порошенко мав всі повноваження обнулити ще в 2014 році, розквітнув за 5 років, і саме завдяки Порошенко.
Тому що він думав не про Україну, а про себе.
Як ще 5 років зі своєю шоколадною шоблой, замаскованої вишиванками, імітувати реформи, боротьбу з Росією і обкрадати український народ під крики "Росія агресор".

Зачаровані ....

Як же вже дістало читати, що там Націоналістична СВОБОДА когось розчарувала ... 

Ви б хоч самі себе послухали, ким ви зачаровані. Може стіною Яценюка зачаровані, чи пожежними машинами Ляшка ? А може панамським скандалом Петра Порошенка зачаровані, чи тим, як під час війни у нас один за одним підірвали п'ять складів боєприпасів ?Може Іловайським і Дебальцівським котлами, "зеленим коридором" ?Чи може вам подобається мінський договорняк, написаний під диктовку путіна ? Інакше як можна пояснити, що московія згідно цього "документа" не визнана агресором ?Якщо на нас поклалено 28 зобов'язань, а на рф жодного, для всіх представників країн членів ООН, які голосували за цей договорняк, означає, що у нас внутрішній конфлікт.Може вам до душі скандал Авакова з рюкзачками ? Чи може подобається, як вивозиться ліс кругляк, чи копається бурштин ? Чи те, як московія продає нам наше вугілля по ціні Роттердам+ ?Хоч щось подібне можна сказати про партію ВО СВОБОДА ? Чи є хоч у когось з проводу СВОБОДИ стільки квартир і земельних ділянок, як у "достойників", які вас так зачарували ? Чи є в когось з них нерухомість чи рахунки за кордоном ?П'ять років смакували, як Олег Махніцький "купив собі отель", і тільки тепер з'ясувалось, що той отель купив такий собі Дубина. Знаєте, чому смакували ? Бо Махніцький відкрив кримінальні справи проти колег Петра Порошенка по партії регіонів, які зараз повертаються в Україну. Тому, що було заблоковано їхні рахунки за кордоном, і потрібно було якось їх рятувати.Бо саме за Махніцького було заарештовано командира чорної роти беркуту майора Садовника, який готовий був співпрацювати зі слідством, і вказати, хто керував розстрілами на Майдані. До речі, майор Садовник не міг не знати, що його впізнають на відео через його каліцтво. Менше з тим він не втік до московії, залишився в Україні.Отже хтось йому гарантував недоторканість ? Хотілось би знати в обмін на що ? Може в цього когось була потреба в послугах майора Садовника, які він уже надавав 18, 19 лютого 2014 року ? От тепер думайте, за кого ви голосували, і ким були зачаровані.Танцюйте і далі по граблях, поки голова не заболить. Може хоч колись дійде, що не потрібна заможна і незалежна Україна тим, кого досі обирали собі владою українці. Це нашими голосами політика в Україні перетворилась в суперрентабельний бізнес. Інвестуєш в передвиборчу кампанію, і за п'ять років повертаєш собі все вкладене в багатократному розмірі. Ось чому земельні ділянки у нас скуповуються гектарами, а квартири десятками. Вистачає і на Мальдіви, і на Лексуси, і на наступні вибори.Так чи інакше Українські Націоналісти прийдуть до влади, бо добро завжди перемагає зло. От тільки у що нам обійдуться наші експерименти ? Скільки людей ще загине на війні, скільки виїде на заробітки і залишиться на чужині ? Скільки грошей за цей час буде вкрадено у нас і вивезено з України ?

Націоналістів блокують

Думаєте та сподіваєтесь на те, що ми живемо у вільному Українському інформаційному просторі мордокниги, де є свобода слова та самовираження ? 
Ні. Ні. Та ще раз Ні. Немає свободи слова, тут лише рос. матюкам вільно живеться
А от Українська думка потерпає від жорстокої цензури, яка здійснюється під виглядом дотримання "рівних прав" та "незрозумілих " стандартів якоїсь спільноти.
До чого це я ? 
Та до того, що знову на 30 діб заблокували основну мою сторінку в мордокнизі, і тепер вже за слова Степана Бандери, а перед тим за слова Шевчена та Франка, які "не відповідають стандартам єс". Криївка теж забанена.
За що ж знову забанили ? Не повірите. За дописи та коментарі три, чотири та навіть п'ятирічної давности. Блокують за мій допис чи мій коментар під якимось дописом, написаний 3-4-5 років тому.
Це ж скільки треба було сидіти та порпатися, все перечитувати і вишукувати слова, якими Степан Бандера підсумовував зміст життя Українця, чи ще Шевченко називав тих, хто живе на московії ... чи Франко та і весь світ називає євреїв ?
А за всім відоме Свободівське фото-колаж "матюки перетворюють тебе на мос... неосвітченого громадянина страни, яка межує з Україною на сході", банять одразу.
Це ж скільки часу на це у них пішло ... а скільки ресурсів ...
І у тому процесі блокування не поодинокий я. Українських Націоналістів системно і наполегливо, ті хто зараз при влади і безкарно грабує Україну, страшенно бояться, тому і блокують наші сторінки. Вони розуміють, що тільки Націоналісти для них реальна та сама небезпечна загроза, а з рештою "політиків" вони вже про все домовились ...
#Є_Свобода_буде_Україна
#Україна_понад_усе

Про нерайдужні перспективи для держави Україна ...

Ще в 1991 році, з першого дня відновлення Україною своєї Незалежности, спочатку комуністи-кравчуки, які потім за допомогою кучми трансформувались в олігархів-злодіїв, захопили владу над Україною. А все те, що сьогодні, в 2019-му, відбувається з Україною - це вже наслідки багаторічної побудови комуністами-злодіями для себе  олігархічної моделі країни.
І ось яка у нас олігархічна країна, "побудована" за 28 років "незалежности" :
 - відсутність національної Української культурної еліти внаслідок блокування у змі національної культури і активне поширення глобалістських трендів з орієнтацією на “ринкову культуру”.
 - відсутність інших, крім ВО Свобода, будь-яких повноцінних ідеологічних політичних партій, внаслідок орієнтації на політичні проекти вождистьського типу та активну присутність в цих проектах інтернаціонального "європейського" елементу, інтереси якого лобіюються і координуються на міжпартійному та глобальному рівні.
 - повна відсутність сильного і координованого Україномовного Національного медіапростору, внаслідок слабкості Української держави, нерозуміння президентами країни важливості інформаційних стратегій і тотальне посередництво на всіх політичних рівнях, що знищує національні інтереси країни.
 - повне нівелювання за допомогою підконтрольних змі моральних, етичних, естетичних, політичних ідеалів у народу України внаслідок тонкої цілеспрямованої, маніпулятивної політики, спрямованої на поголовну деградацію Українського народу. Деградація ця виражається у повній залежності від інформації, яка поширюється, відсутності критичного сприйняття, тотальна інформаційна безграмотність, орієнтація на розважальний тип продукту "видовищ, замість хліба !". Тотальна орієнтація на глобалістичні квазіідеали і квазіособистості, якими заселений наш медіапростір.
Всі ці фактори говорять про те, що при наявності цих та багатьох інших внутрішніх і зовнішніх чинників, Україна зі своїм надто високим рівнем толерантності і надто низьким рівнем самосвідомості стоїть на межі свого зникнення як Національної держави, де основним джерелом влади мав би бути Український народ.
А народу, як виявилось, уже практично немає … немає Народу Держави, а є лише насєлєніє території
Якщо не трапиться якогось "дива" в головах тих, хто себе ще називає Українцем, то від України може лишитися лише назва ... І це ще в кращому випадку.

Тягнибок: Присутність націоналістів у парламенті не дозволить домовитись...

Два головних завдання, які тепер Українцям треба виконати

Виглядає так, що у зв’язку з відсутністю коаліції в парламенті, дострокові вибори до врУ на 99 % вже відбудуться за два місяці. І це є добре.
Тож перед нами, Українцями, тепер повстане два дуже важливих, я би навіть сказав – доленосних рішення, від яких залежитиме наш подальший еволюційний рух.
1. Потрібно обов’язково скасувати мажоритарку та ухвалити новий закон про вибори за відкритими партійними списками, тому що вибори за старими корупційними правилами – не принесуть нової якості нашому парламентаризму. І час у нинішнього скликання парляменту на це є, потрібна лише їх політична воля. Саме тому народні депутати від ВО Свобода вже звернулись до Президента України Зеленського та голови врУ Парубія з вимогою терміново скликати позачергове засідання парламенту, щоб ухвалити нове виборче законодавство.
Але чи погодяться з цим злодії- олігархи, які міцно тримають Україну в своїх руках ?
2. Потрібно за будь-яку ціну не допустити до новообраного складу ради всіх, без винятку, колишніх депутатів, як мажоритарників так і списочників, які дотичні до олігархічних кланів, які зраджують виборців, переходячи від партії до партії та працюють тільки на свою кишеню.
Не можна допускати до врУ старі політичні проекти олігархів – бпп, нар.фронт, опоблок з сателітами, слабопоміч, радикалів … які вже показали, що ними керують олігархи.
Не можна допускати до врУ і нові політичні проекти, які так терміново тепер створюються та розкручуються тими ж злодіями-олігархами, щоб тільки їм залишитись при владі над Україною – смєшкі, вакарчуки, слуги народу, гріценки, рабіновічі, гордони, кернеси-труханови … та маса іншого політичного лайна, яке зараз буде активно з’являтись в телевізорах.
Як це зробити ? Тут лише один законний спосіб – не пустити їх до врУ голосами виборців.
Але як переконати виборця у тому, що вже 28 років поспіль, злодії-олігархи перед кожними виборами створюють щось “нове”, красиве та зачаровуюче, а виборець на це активно ведеться ?
Як достукатись до розуму тих, хто голосує лише за гарні картинки в телевізорах … а не за тих, хто гинув на Майдані, за тих, хто тепер ризикує своїм життям на війні з московією, за тих, хто з першого дня відновлення Незалежности України бореться з олігархічними кланами, які міцно тримають нас в своїх “обіймах” ? Як достукатись ? Як ?
#Україна #ВОСвобода #Націоналізм #вибори

Ідеологічна політична сила виростає на ідеї, а не довкола однієї людини

 Для Українського Націоналіста Мова, Віра, Армія це не просто гасла, якими тепер так модно  гратися політикам, в залежности від політичної кон'юнктури чи від регіону свого перебування.
 Для Українського Націоналіста Мова, Віра, Армія це світоглядні засади, це ідеологія життя Нації, яку Націоналісти усвідомлено обстоюють вже багато років.
Ідеологічна політична сила може будуватись лише навколо ідеї, а ніяк довкола однієї людини, яка тримається за владу та лише намагається скористатись політичним моментом утриматись при владі.
 Для справжньої політичної партії потрібні перш за все ідея, принципи, позиція та реальні докази своєї позиції, а от виборці мають стежити за політичною біографією партії, адже не може людина постійно змінювати свої погляди, так само як і не можуть виборці голосувати за тих, хто як заяць скаче від партії до партії.

Ідеологічна політична сила виростає на ідеї, а не довкола однієї людини

 Саме тому злодії-олігархи намагаються розсварити Українців, а тим часом вже домовляються між собою, і через свої телеканали формують думки людей. І треба визнати, що роблять вони це дуже успішно ...
 Саме тому вже 28 років у нас перед кожними виборами з'являються "нові" політичні проекти з гарними назвами та гаслами, виборці на це безглуздя ведуться та зачаровуються, а потім "розчаровуються", і при тому зраджують справжню партію Націоналістів ВО Свобода, яка не на словах а на ділі відстоюєє ідею Української Нації.
 На стають виключенням і вибори до врУ в жовтні 2019-го, і вже телевізори олігархів почали зомбувати та зачаровувати виборців у свої нові проекти, яких ще немає та їх нові обличчя ... 
 А повинен на виборах перемагати не той хто має мішок грошей, а у кого краща програма розвитку , а за плечима досвід боротьби
А для прикладу наведу можливі професійні політичні утворення для розводу виборців, які вже є та ще можуть з'явитись на нашому політичному небосхилі : боксери - удар, співаки - голос, яценюки - фронти, проктологи - гівно, урологи - сеча, військові - куля, евреї - зажиддя, язикаті - язик, незгодні - жопоблок, раби - воля, немічні - сила ... 

Повернення олігарха Коломойського ... Помста наближається.

Всі наші топові політологи, експерти, аналітики чомусь бояться сказати нашому суспільству правду, що є конфлікт, визнають, але бояться про це відверто сказати нам - що нас очікує емоційна хвиля та політична криза.

Петя образив Бєню. Петя з Бєнєю посварились за владу ... А вся Україна @Ukraine тепер стоїть на вухах ...

Стосунки Коломойського та Порошенка зіпсувались у 2015 році, коли врУ позбавила олігарха впливу над "Укрнафтою", а Коломойський назвав це "рейдерським захопленням підприємства російськими диверсантами" і сказав, що за цим стоїть соратник Порошенка Кононенко. Конфлікт закінчився тим, що Коломойський усе ж втратив контроль над "Укрнафтою", а в кінці 2016 року був ще й націоналізований і його "Приватбанк", який належав олігарху.

На початку 2017 Коломойський виїхав з України, і мешкав у Швейцарії та Ізраїлі.

А тепер, повернувшись в Україну, Коломойський зробив можливим пряме зіткнення між його кланом і кланом Порошенка. Стає зрозуміло, що дві олігархічні групи, які хочуть і надалі міцно тримати Україну в своїх руках, не збираються домовлятись. Це означає, що буде протистояння. В тому протистоянні один клан звісно що переможе, але в силу етнічної едентичности, переможець не буде геть руйнувати та нищити переможеного, а просто заставить грати вже по своїх правилах.

 Україну чекає не просто банальний олігархічний переділ, а війна між кланово-олігархічними групами. На боці Коломойського будуть групи Фірташа-Могилевича-Льовочкіна, клан Тимошенко. 

Незрозуміло поки лише, кого підтримає Ахметов, який завжди підтримував владу. 

Клан Пінчука і Кучма завжди були проти Коломойського, тому вони будуть або нейтральні, або на боці Порошенка. Ці олігархи не зможуть домовитись, а тому нас чекає щось дуже серйозне.

Коломойський завжди мав та зберігав свій вплив на політику в Україні, і зараз для нього позитив те, що його особистий ворог Порошенко позбувся влади та частини впливу. Коломойській зробить все можлие та навіть неможливе, щоб, в першу чергу, помститись Порошенку та повернути собі всі можливості, які були в нього раніше.

Коломойський - прагматичний олігарх, тому зараз він почне формувати потужну політичну партію, щоб мати вплив на врУ, тим більше, що велика кількість народних депутатів вже перевзувається в повітрі. Олігарх Коломойський намагатиметься сформувати найбільшу політичну фракцію своєї партії у врУ та шукатиме партнерів по політиці. А далі Коломойський почне монетизовувати свою перемогу та перемогу Зеленського. Між олігархами буде перерозподіл влади, а різні фінансово-промислові групи почнуть між собою конкурувати за вплив. 

Після поверненням Коломойського Україна входить у зону небезпечної турбулентности. 

Осуховський: Для влади та олігархів Україна не держава, а бізнес-проект

Суб'єктивно про другий тур

У першому турі у нас був вибір - Націоналіст Кошулинський за підтримки Українських організацій. Але як бути у 2-му турі ? 

У виборі містяться суттєві позитиви. Вони і є критерієм. Позитиви - це відповідність Націоналізму, політична історія, середовище походження, ставлення до лібералізму та особисті якості й досвід кандидата. Суттєво вони є: сакральність, суверенітет, Ккраїнська культура, економічна справедливість.

Якщо вибір не може бути заснований на вказаному, ми можемо на основі компромісу із собою вдатися до вибору на основі критерію "меншого зла". До речі, який є досить притаманним Україні як наслідок окупації, і тому з 1991 року ми його лишень і застосовуємо.

Якщо у виборі меншого зла ми знаходимо при порівнянні певні позитиви, ми можемо робити вибір. Однак якщо альтернативи нижче дна, вибір "меншого зла" стає не критерієм вибору, а саморуйнуванням через приглушення відповідальності за вибір будь-якої альтернативи.

Зрозуміло, ліберальна демократія загального права у постгеноцидній країні, яка ще й воює, не може працювати - лише по колу відтворює занепад і призводить до зменшення населення, розшарування і скніння народу.

При жодному з кандидатів на посаду жодна із суттєвих речей втілена не буде, адже обоє - ліберали. Томос не змінює огидного статусу світської держави, вже не кажучи про націоналізацію олігархії тощо. Всі пам'ятають, як Порошенко підняттям явки на Донбасі з ригіоналами викинув Свободу у 2015-му  з врУ ? Всі вже зрозуміли, що Зе - це преЗЕрватив ?

Хоч якісь позитиви за критерієм "меншого зла" все так знаходяться нижче дна. У цій ситуації брати на себе відповідальність за такий вибір я не хочу.

Українські Націоналісти Порошенку нічого не винні, але порохоботи зараз істерику розвели проти Свободи і брешуть проти нас. Той, хто вимагає у мене голосувати за пороха, а хто ви такі ?

Чи можна вступати у критику після обрання когось у 2-му турі ? Так, звичайно, не тільки можна, а обов'язково треба і ми будемо, адже наша лінія стає понад чинним президентом, щодо якого ми не зв'язані компромісом із собою щодо вибору.

Окрім цього, раз ми визнаємо саму технологію виборів, то присутність на виборах обов' язкова.

У такому разі я залишу знак ідеї Нації на бюлетні. Слава Нації ! Смерть ворогам.

Якого результату Націоналістів чекати на парламентських виборах ?

У 2012-му ВО Свобода пройшла до врУ з 10,45% підтримки. Чи реально нам здобути таку підтримку в 2019 році ?

Країна до Майдану і після – це дві різні країни. До 2012-го ВО Свобода мала своєрідну монополію на патріотизм. Вітання Слава Україні ! було суто Свободівське. Потім Націоналістична ідеологія, яку ВО Свобода сповідувала десятиліттями, перемогла по всій країні, її поверхнево перейняли багато політичних партій з великим фінансовим ресурсом, а самі Націоналісти на цьому тлі почали губитися. Тому головна проблема, яка зараз стоїть перед ними, - показати, в чому їхня відмінність від інших.

Пригадую, у 2012-му за ВО Свободу по Києву проголосували 20% громадян. У людей був запит: хто битиме морди регіоналам у Раді, хто їх зупинить ? Думаю, цей запит буде актуальним і цьогоріч.

Вплине і результат президентських виборів. Якщо Порошенко програє, а Націоналісти підуть на парламентські вибори своєю партією – підтримка виборців повернеться до них.

Ми точно не знаємо, якою буде доля Порошенка. Щойно він відійде від влади - припинить діяльність весь його пропагандистський механізм. Люди вийдуть із трансу. Не буде Президента - не буде й його "бпп", в яких вже йдуть відцентрові тенденції. Не зрозуміло, чи залишиться в політиці сам Порошенко. У такій ситуації його колишні виборці шукатимуть собі орієнтир. Навряд чи це будуть регіонали чи ліберали. Це будуть Націоналісти. Хоча є невеликий ризик, що певна частина "бпп" спробує створити новий псевдонаціоналістичний проект саме під вибори. Може бути такий проект під Турчинова, коли посадять його в камуфляжі, хмуритиме брови, розказуватиме про російську загрозу й знову братиме виборців страхом.

Московія дуже вкладатиметься у парламентські вибори. Для неї це буде ніби сталінградська битва. Свого президента вони не змогли поставити, адже в Україні немає проросійської більшості, яка б його обрала. Тому на парламентські вибори вони йтимуть кількома колонами. На цих виборах ми побачили трьох відверто промосковських кандидатів – Вілкул, Бойко і Смєшко, якого активно розкручує Медведчук через Гордона. Їхнє завдання на прийдешніх виборах - очолити врУ. Отримавши свого спікера, вони зможуть організувати президентові імпічмент. Тоді спікер фактично почне керувати державою. І дуже ймовірно, що цим спікером стане Медведчук.

У такій ситуації Українці мають розуміти, що існування фракції Націоналістів у парляменті прямо пропорційне існуванню Української Держави. Свого часу ВО Свобода зупинила ригів і комуністів, тож таке саме завдання стоїть перед Націоналістами сьогодні. Якщо суспільство це усвідомить, шанси Націоналістів на проходження до парляменту будуть дуже високими, мінімум – це повторення результату 2012 року - понад 10 %.

Результати першого туру

Результати першого туру президентських виборів здивували кількома несподіванками. На п’ятому році війни з Московією відверто промосковські кандидати на двох зуміли зібрати 16% голосів українців. Раптово "вистрелив" кучмівський голова сбУ Смешко - за три місяці виборчої кампанії наростив рейтинг з нуля до шести відсотків.

Тим часом кандидат від об’єднаних сил Націоналістів Руслан Кошулинський, якому на старті кампанії прогнозували щонайменше 8% підтримки, отримав всього 1,62%. Результат останнього здивував самих Українців чи не найбільше, адже, за даними соцопитувань, Націоналістами, які, прогнозовано, проголосують за кандидата-Націоналіста, вважають себе щонайменше 15% громадян.

Чому ж Націоналісти, котрих значно більше від 1,62%, навіть у першому турі не проголосували за майже еталонного кандидата – учасника війни, майданівця, людину без жодних плям у біографії ?

Майже весь електорат Кошулинського перехопив Порошенко завдяки активній агресивній пропагандистській кампанії. Ця кампанія була заснована на ідеї: або він, або реванш, або він, або "путін нападе". Відсотки Порошенка якраз корелюються з кількістю Націоналістів в Україні – приблизно 15%. Тих, що таки проголосували за Кошулинського, Порошенко компенсував прошарком чиновників.

Загалом кампанія Націоналістів була позитивною і конструктивною, спрямованою на максимальне донесення до виборців програми кандидата. Кошулинський апелював до раціо, викладав свої аргументи. Тим часом кампанія Порошенка була агресивною і зомбуючою. В умовах загального неврозу вона й спрацювала. Порошенко вдруге взяв страхом. За рахунок потужної фінансової та медійної підтримки він дуже вдало спаразитував на Національних цінностях.

Ну й маємо визнати, що наше суспільство у принципі трохи парадоксальне. Значна частина позитивно ставиться до Націоналістичних гасел, але при цьому відмовляється визнавати це Націоналізмом, а себе Націоналістами. Спитайте того ж Порошенка, чи є він Націоналістом. Він всіляко відмовлятиметься від цього. Думаю, це вплив радянських традицій, агресивного ототожнення Націоналізму з нацизмом. У цьому контексті воно працює.

Націоналісти орієнтовані на раціональний електорат, схильний до відповідної аргументації. А у випадку з Порошенком ми маємо справу із такою собі сектою. Там логіка специфічна: відмежуватися від усього світу, не сприймати будь-яку критику гуру, агресивно пропагувати себе, працювати за принципом "хто не з нами, той проти нас", насаджувати думку про те, що довкола самі вороги, а єдиний рятунок - об’єднання довкола одного лідера. У випадку Порошенка це ще й можливість апелювати до владних повноважень, тобто ототожнювати державу і себе, як це використовується на Росії, де кажуть, що немає Путіна – то немає й Росії. Так само сьогодні каже Порошенко.

І ще одна вдала технологія – так звана "непрохідність". Ця теза дуже спрацьовує в купі з опитуваннями громадської думки під час виборчого процесу. Особливо, коли громадян при цьому залякують наступом реваншистських сил. На цих виборах політтехнологи максимально нагнітали емоції й врешті домоглися того, що виборці, які хотіли привести до влади Націоналістів, проголосували не за них, а за когось схожого, хто "точно пройде".

Націоналістичний виборець в Україні справді – приблизно 15%. Ці громадяни поділяються на кілька груп. Є суперядро – люди, які завжди голосують за націоналістів, включені в політику й активно беруть участь у патріотичних заходах. Є менш активні прихильники, а є просто дуже патріотичні громадяни, які щиро вболівають за Україну. Цього разу за Кошулинського проголосувало суперядро, а решта відійшли іншим кандидатам, зокрема Порошенкові. На користь Порошенка спрацювала замовлена соціологія та величезні фінансові ресурси, яких у Націоналістів, зрозуміло, не було. Також Порошенко системно працював у царині змі, і добився лояльності майже на всіх центральних каналах. Додали результату й активна робота його штабу та армії порохоботів у соціальних мережах. Останні зуміли відбілити більшість негативу, який з’являвся проти Порошенка, й переконати людей у "досягненнях" гаранта, яких в реальному житті взагалі не існує. Схема цієї роботи була скопійована з Московії - у нас фактично було створене власне Ольгіно з великою кількістю блогерів та лідерів думок. Все це разом допомогло змобілізувати прихильників Порошенка й перетягнути до нього прихильників Націоналістів.

Суттєво вплинуло й те, що олігархічні змі максимально спрацювали проти Націоналістів. Спершу Кошулинського ігнорували, а коли помітили різке зростання рейтингу - запустили дифамаційну кампанію. Дійшло вже до того, що обізвали Свободівця членом партії регіонів. Звісно, що це були повні дурниці, але у пам’яті частини людей це відклалося, тобто опоненти працювали за принципом: кусаємо якомога частіше - хоча б шрами точно залишаться. І воно таки спрацювало. У результаті, значна частина громадян не чула про Кошулинського взагалі, а ті, що чули, - чули тільки брехню та маніпуляції.

Дискредитаційна кампанія проти Свободи працює вже багато років. Олігархи чудово пам’ятають часи Майдану, коли саме Свобода та віце-спікер Руслан Кошулинський відіграли ключову роль у поваленні злочинного режиму Януковича. Олігархи бачать в Націоналістах загрозу у своєму пануванні в Україні. Відповідно, постійно відстежують динаміку підтримки Націоналістів із тим, щоб у випадку зростання вжити заходів превентивного характеру. Саме тому впродовж останніх п’яти років центральні змі використовували найбрудніші й найцинічніші прийоми та масово тиражували вигадки про Націоналістів.

Ми бачимо, як голосує виборець Бойка чи Вілкула - що б ми не говорили, а вони обирають своїх. Жодні технології на них не впливають. Технології впливають тільки на проукраїнського виборця, і так триває вже 28 років. Відповідно, ми бачимо, де зараз Україна. На задвірках за всіма показниками. Якби та ж сама Галичина (навіть без центральної України, де була добра підтримка Кошулинського) віддала за Націоналіста стільки ж голосів, як за Порошенка, то зараз у другому турі був би Кошулинський і Зеленський. Так Українці, не напружуючись, мали б свого кандидата, за якого можна було б з чистою совістю і залюбки голосувати в другому турі. А враховуючи те, що у Кошулинського найменший антирейтинг, він мав би всі шанси перемогти Зеленського у другому турі.